Decadencia - Solitario

Y los que estaban a mi lado se cuentan con una mano

Con los dedos amputados

A mí ya no me jode nadie

Y el que lo hace le saldrá caro

Tarde o temprano, tarde o temprano

Tarde para escribir, temprano para odiar

Como témpanos de hielo cayendo en picado sobre mi cráneo

Recuerdo anécdotas de antaño, difusas

Como cuadros de acuarela carbonizados

Apenas tengo imágenes de mi pasado

Me lo he pasado entero dentro de este puto antro

Puedo ver volando por el techo

Los fantasmas de los sueños que murieron en mi cuarto

Me están amedrentando

Mi miedo es muy distinto a ese que sentís vosotros

Os asustan las caras de los monstruos

A mí me da pavor el tiempo aunque no tenga rostro

Se lo lleva todo en su insondable saco

El día que me meta dentro ya no salgo

Quizás ya estaba dentro en esos momentos

En los que no salí a la calle durante años

La vida me jodió sin tener yo culpa

Y aún sigo pagando las facturas

Al próximo que diga no sé qué mierda del karma

Le clavo los dedos en el cuello y le saco la tráquea

Que a mí me sale el corazón por la boca

Como un aborto atado al cordón umbilical

Agarrado a mis arterias cuelga

Y si no miro de reojo abajo no me doy ni cuenta

No me doy ni cuenta

Es tan paulatina la decadencia

Que si la lucidez no llega la inercia se me lleva

Y no me doy ni cuenta

No me doy ni cuenta

Es tan paulatina la decadencia

Que si la lucidez no llega la inercia se me lleva

Y no me doy ni cuenta

Y es que apenas me percato

De que ya no es una mierda en el zapato

Ahora es la piscina en la que floto

Y cuando sean mares sufriréis mi maremoto

Repartiré todo el odio recibido

Soy la cabalgata del rey podrido

Aquí no se reparten caramelos

Se reparten granadas de mano al rojo vivo

Ojalá hiciera canciones de amor

Como esos maricones asquerosos

Pero solo hablo de lo que he vivido

Y no he conocido más que rechazo

Ojalá hiciera canciones de amor

Como esos maricones asquerosos

Pero solo hablo de lo que he vivido

Y no he conocido más que rechazo

Ojalá que escribiera de alegría

Pero esa sonrisa no está en mi rostro

Solo porto una careta exterior

Para no daros explicaciones de lo que siento

Ojalá que escribiera de alegría

Pero esa sonrisa no está en mi rostro

Solo porto una careta exterior

Para no daros explicaciones de lo que siento

Y todos siguen creyendo que soy feliz

Y yo sigo sabiendo que no lo soy

Y todos siguen creyendo que soy feliz

Y yo sigo sabiendo que no lo soy

Y todos siguen creyendo que soy feliz

Y yo sigo sabiendo que no lo soy

Y todos siguen creyendo que soy feliz

Y yo sigo sabiendo que no lo soy

А ті, хто був поруч, перераховуються на руках

З ампутованими пальцями

Мене більше ніхто не турбує

А той, хто це зробить, буде дорого коштувати

Рано чи пізно, рано чи пізно

Пізно писати, рано ненавидіти

Як крижини падають на мій череп

Пам'ятаю анекдоти минулих років, розсіяно

Як обгорілі акварельні картини

Я майже не маю образів свого минулого

Я провів весь час у цьому довбаному місці

Я бачу, як летить крізь стелю

Привиди снів, що померли в моїй кімнаті

вони мене лякають

Мій страх дуже відрізняється від того, що ти відчуваєш

Вас лякають обличчя монстрів

Я боюся часу, хоча в нього немає обличчя

Він бере все це в свій бездонний мішок

У день, коли я потрапляю всередину, я більше не виходжу

Можливо, на той час він уже був усередині

В якому я не виходив роками

Життя облажало мене не з моєї вини

І я все ще плачу за рахунками

Наступний, хто каже, що я не знаю, що таке карма

Я впиваюся пальцями в його шию і витягую трахею

Що моє серце виходить з моїх уст

Як аборт, перев'язаний пуповиною

Чіпляючись за мої артерії, він висить

І якщо я не дивлюся скоса вниз, я навіть не розумію

Я навіть не усвідомлюю

Зниження настільки поступове

Що якщо ясність не приходить, мене захоплює інерція

І я навіть не усвідомлюю

Я навіть не усвідомлюю

Зниження настільки поступове

Що якщо ясність не приходить, мене захоплює інерція

І я навіть не усвідомлюю

І це те, що я ледь помітив

Що це вже не лайно в черевику

Тепер це басейн, у якому я плаваю

І коли вони стануть морями, ти зазнаєш моєї приливної хвилі

Я поділю всю отриману ненависть

Я їзда гнилого короля

Цукерок тут не роздають

Роздають розжарені ручні гранати

Я б хотів, щоб я писав пісні про кохання

Як ті брудні педики

Але я говорю лише про те, що я прожив

І я не знав нічого, крім відмови

Я б хотів, щоб я писав пісні про кохання

Як ті брудні педики

Але я говорю лише про те, що я прожив

І я не знав нічого, крім відмови

Я б хотів, щоб я писав для радості

Але цієї посмішки немає на моєму обличчі

Я ношу тільки зовнішню маску

Щоб не давати вам пояснень того, що я відчуваю

Я б хотів, щоб я писав для радості

Але цієї посмішки немає на моєму обличчі

Я ношу тільки зовнішню маску

Щоб не давати вам пояснень того, що я відчуваю

І всі досі вірять, що я щасливий

І я все ще знаю, що ні

І всі досі вірять, що я щасливий

І я все ще знаю, що ні

І всі досі вірять, що я щасливий

І я все ще знаю, що ні

І всі досі вірять, що я щасливий

І я все ще знаю, що ні