The Clearing Sale - Slim Dusty

Have you ever stopped to linger when a clearing sale is done?

And the warmth of that old homestead seems to vanish with the sun

All the bidders have their bargains and the auctioneer is paid

And the twilight wraps the old home in its dreams of yesterday

The gate is swinging open as I take the lonely path

No welcome lights the window, no cheery blaze to warm the hearth

And I feel like an intruder as though I walk on sacred ground

Only silence comes to greet me for the shadows make no sound

There’s a rocker in a corner but it won’t rock no more

There’s a lucky horseshoe hanging still on a nail above the door

I step upon a child’s toy, hell, a broken tip truck red and blue

Oh I seem to hear a child laugh maybe you can hear it too?

I see my own reflection in a mirror on the wall

And a picture of a horse team lies forgotten in the hall

Just a few things no one bid for and now they’re set aside at last

Like the memories of the homestead now they’ll slip into the past

I wonder how the old man felt to see his tractor go?

And it must have hurt the old wife, though she’d never let it show

To see the things she had a lifetime now pass into other hands

No a clearing sale’s not easy friends when it’s time to leave the land

Just a few discarded relics of the days that used to be

And I leave them as I found them for what could they mean to me

Now the night is on the old house and the starlight softly gleams

As I close the gate behind me and leave the homestead with its dreams

Ви коли-небудь зупинялися, щоб затриматися, коли завершується розпродаж?

І тепло тої старої садиби, здається, зникає разом із сонцем

Усі учасники мають свої угоди, а аукціоніст отримує гроші

І сутінки огортають старий дім його вчорашніми мріями

Ворота відкриваються, коли я йду самотнім шляхом

Жодне вітання не горить у вікні, не радісний вогник, щоб зігріти вогнище

І я почуваюся зловмисником, хоча йду по священній землі

Тільки тиша настає, щоб привітати мене бо тіні не видають звуку

У кутку є качалка, але вона більше не розгойдується

Над дверима на цвяху висить щаслива підкова

Я наступаю на дитячу іграшку, пекло, розбиту вантажівку червоно-синього кольору

О, здається, я чую сміх дитини, можливо, ви теж це чуєте?

Я бачу своє власне відображення в дзеркалі на стіні

А в залі забута фотографія кінської упряжки

Лише за кілька речей, за які ніхто не ставить ставку, і тепер вони нарешті відкладені

Як і спогади про садибу, тепер вони зникнуть у минуле

Цікаво, що відчув старий, побачивши, як їде його трактор?

І це, мабуть, зашкодило старій дружині, хоча вона ніколи не дозволяла цьому виявитися

Бачити, що в неї було все життя, тепер переходять в інші руки

Ні, розпродаж не є легкими друзями, коли настав час покинути землю

Лише кілька викинутих реліквій минулих днів

І я залишу їх такими, якими я знайшов їх, оскільки вони можуть означати для мене

Тепер ніч на старому будинку, і світло зірок тихо сяє

Коли я зачиняю за собою ворота і залишаю садибу з її мріями