Taking His Chance - Slim Dusty

They stood by the door of the Inn on the Rise

May Carney looked up in the bushranger’s eyes:

«Oh!

why did you come?

— it was mad of you, Jack;

You know that the troopers are out on your track.»

A laugh and a shake of his obstinate head

«I wanted a dance, and I’ll chance it,» he said

Some twenty-odd bushmen had come to the ball

But Jack from his youth had been known to them all

And bushmen are soft where a woman is fair

So the love of May Carney protected him there

Through all the short evening it seemed like romance

She danced with a bushranger taking his chance

'Twas midnight, the dancers stood suddenly still

Hoofbeats were heard on the side of the hill

Ben Duggan, the drover, along the hillside

Came riding as only a bushman can ride

He sprang from his horse, to the dancers he sped

«The troopers are down in the gully!»

he said

Quite close to the shanty the troopers were seen

«Clear out and ride hard for the ranges, Jack Dean!

Be quick!»

said May Carney, her hand on her heart

«We'll bluff them awhile, and 'twill give you a start.»

He lingered a moment, to kiss her, of course

Then ran to the trees where he’d hobbled his horse

She ran to the gate, and the troopers were there

The jingle of hobbles came faint on the air

Then loudly she screamed, it was only to drown

The treacherous clatter of slip-rails let down

But troopers are sharp, and she saw at a glance

That someone was taking a desperate chance

They chased, and they shouted, «Surrender, Jack Dean!»

They called him three times in the name of the Queen

Then came from the darkness the clicking of locks

The crack of the rifles was heard in the rocks

A shriek and a shout, and a rush of pale men

And there lay the bushranger, chancing it then

Oh, the sergeant dismounted and knelt on the sod

«Your bushranging’s over, make peace, Jack, with God!»

Oh, the dying man laughed, not a word he replied

But turned to the girl who knelt down by his side

He gazed in her eyes as she lifted his head

«Just kiss me my girl, and I’ll chance it,» he said

Вони стояли біля дверей In the Rise

Мей Карні подивилася в очі бушрейнджеру:

«Ой!

чому ти прийшов?

— це з тебе, Джеку;

Ви знаєте, що солдати вийшли на ваш шлях».

Сміх і похитання його впертою головою

«Я хотів танець, і я спробую це зробити, — сказав він

На бал прийшли з гаком двадцять бушменів

Але Джек з юності був відомий усім

А бушмени м’які там, де жінка справедлива

Тож любов до Мей Карні захистила його там

Протягом усього короткого вечора це здавалося романтикою

Вона танцювала з бушрейнджером, користуючись його шансом

«Була північ, танцюристи раптом завмерли

Збоку пагорба було чути стукіт копит

Бен Дагган, погонич, уздовж схилу пагорба

Приїхав верхи, як вміє їздити лише бушмен

Він зірвався зі свого коня до танцюристів, яких мчав

«Військовослужбовці внизу в ярі!»

він сказав

Зовсім недалеко від халупи бачили солдатів

«Розбирайся та їдь наполегливо на полігоні, Джеку Діне!

Поспішати!"

— сказала Мей Карні, поклавши руку на серце

«Ми блефуємо їх деякий час, і це дасть вам початок».

Він затримався на мить, звісно, щоб поцілувати її

Потім побіг до дерев, де закльовував свого коня

Вона підбігла до воріт, і солдати були там

В повітрі ледь помітно лунав дзвін

Тоді вона голосно закричала, це лише щоб потонути

Зрадницький стукіт рейлінгів підвів

Але бойовики добрі, і вона бачила з першого погляду

Що хтось брав відчайдушний шанс

Вони гналися, а вони кричали: «Здавайся, Джек Дін!»

Вони тричі дзвонили йому в ім’я королеви

Потім із темряви почулося клацання замків

У каменях почувся тріск гвинтівок

Крик і крик, і порив блідих людей

А там лежав бушрейнджер, випробовуючи це

О, сержант зліз з коня й опустився на коліна

«Ваш клопіт закінчився, помирися, Джеку, з Богом!»

О, вмираючий засміявся, не відповів жодного слова

Але звернувся до дівчини, яка стала біля нього на коліна

Він дивився їй у очі, коли вона піднімала його голову

«Просто поцілуй мене мою дівчину, і я спробую»,  — сказав він