So Long, Old Mates - Slim Dusty

Where are the mates I used to have?

I wonder where they are?

Some still wander and some made good

And others traveled far.

Some have gathered their gear and gone

To a better land or worse;

Their load was heavy, the passing years

Is the weight that oldsters curse.

When we were young and the world was wide

And the longest day not hard,

We would joke our way from dawn to dark,

Through the mob in the branding yard.

One I remember when I was there,

Who helped me in early years,

When I was the butt of the stockrail jokes,

He taught me to take the jeers.

In life he didn’t amount to much,

He came from further out.

He was only a lanky coloured lad,

A station rouse about.

Oh, I’ve thanked him often in after life,

For the things he taught me then,

He guided my youth through the stockman’s life

In the hard, tough world of men.

Although he didn’t amount to much,

All that he had, he gave.

He was white enough and man enough

To rest in a soldier’s grave.

Forgotten by most of the ones he knew

And those of his tribal tree;

The world forgetting, the world forgot

Except by mates like me.

So long, old mate from early days

Wherever you may be.

May the grass be green and the water good,

From care may your days be free.

I’ve traveled a span of the road of life

And I’ve learned to understand,

Through mate-ship the way it was meant to be,

Has no colour, creed nor land.

Contributed: Marten Busstra 2009]

Де друзі, які у мене були?

Цікаво, де вони?

Хтось досі блукає, а хтось поправився

А інші далеко подорожували.

Деякі зібрали своє спорядження і пішли

На кращу землю чи гіршу;

Їхній вантаж був важким, минають роки

Це вага, який проклинають старі.

Коли ми були молодими, і світ був широкий

І найдовший день неважкий,

Ми жартували б наш шлях від світанку до темряви,

Через натовп у брендинговому дворику.

Одне, яке я пам’ятаю, коли був там,

Хто допомагав мені в перші роки,

Коли я був предметом жартів,

Він навчив мене витримувати глузування.

У житті він не так багато,

Він прийшов з дальнього краю.

Він був лише довгим кольоровим хлопцем,

Навколо станція.

О, я часто дякую йому після життя,

За те, чого він мене навчив тоді,

Він провів мою молодь життям скотаря

У суворому, жорсткому світі чоловіків.

Хоча він не мав багато,

Усе, що мав, він дав.

Він був достатньо білим і достатньо чоловіком

Спочивати в солдатській могилі.

Забутий більшістю тих, кого він знав

І ті з його племінного дерева;

Світ забув, світ забув

За винятком таких друзів, як я.

Поки що, старий друже з ранніх днів

Де б ви не були.

Нехай трава буде зеленою, а вода доброю,

Нехай ваші дні будуть вільними.

Я пройшов дорогу життя

І я навчився розуміти,

Через подружнє судно, яким воно задумано бути,

Не має кольору, віри чи землі.

Внесок: Мартен Бусстра 2009]