Since Then - Slim Dusty

I met Jack Ellis in town to-day,

Jack Ellis my old mate, Jack,

Ten years ago, from the Castlereagh,

We carried our swags together away

To the Never-Again, Out Back,

To the Never-Again, Out Back.

He saw me first, and he knew 'twas I,

The holiday swell he met.

Why have we no faith in each other?

oh, why?

He made as though he would pass me by,

For he thought that I might forget.

Thought that I might forget.

He ought to have known me better than that,

By the tracks we tramped far out,

The sweltering scrub and the blazing flat,

When the heat came down through each old felt hat,

In the hell-born western drought,

In the hell-born western drought.

I asked him in for a drink with me

Jack Ellis, my old mate, Jack,

But his manner no longer was careless and free,

He followed, but not with the grin that he,

Wore always in days Out Back,

Wore always in days Out Back.

I tried to live in the past once more,

Or the present and past combine,

But the days between I could not ignore,

I couldn’t but notice the clothes he wore,

And he couldn’t but notice mine,

And he couldn’t but notice mine.

He placed his glass on the polished bar,

And 'I'll see you again,' said he,

Then he hurried away through the crowded street,

And the rattle of buses and scrape of feet,

Seemed suddenly loud to me,

Seemed suddenly loud to me.

I met Jack Ellis in town to-day,

Jack Ellis my old mate, Jack,

Ten years ago, from the Castlereagh,

We carried our swags together away

To the Never-Again, Out Back,

To the Never-Again, Out Back,

To the Never-Again, Out Back,

To the Never-Again, Out Back.

Сьогодні я зустрів Джека Елліса в місті,

Джек Елліс, мій старий приятель, Джек,

Десять років тому з Каслрі,

Ми разом понесли свої хабари

До Ніколи Знову, Назад,

До Ніколи Знову, Назад.

Він побачив ме першим і знав, що це я,

Він зустрічав свято.

Чому ми не віримо один в одного?

Ну чому?

Він зробив, хоча він пройде повз мене,

Бо він думав, що я можу забути.

Думав, що можу забути.

Він мав би знати мене краще, ніж це,

По слідах, якими ми протоптали далеко,

Спекотний скраб і палаюча рівнина,

Коли тепло спало через кожен старий фетровий капелюх,

У пекельну західну посуху,

У пекельну західну посуху.

Я попросив його випити зі мною

Джек Елліс, мій старий приятель Джек,

Але його манера більше не була недбалою та вільною,

Він послідував, але не з усмішкою, яку він,

Завжди вдягався в дніми назад,

Завжди одягався в днів Out Back.

Я ще раз спробував жити минулим,

Або поєднання сьогодення та минулого,

Але дні між я не міг ігнорувати,

Я не міг не помітити одяг, який він носив,

І він не міг не помітити моє,

І він не міг не помітити моє.

Він поставив свій келих на полірований бар,

І сказав він: «Я ще побачусь,

Потім він поквапився геть людною вулицею,

І брязкіт автобусів і скрегіт ніг,

Раптом мені здалося гучним,

Мені раптом здалося гучним.

Сьогодні я зустрів Джека Елліса в місті,

Джек Елліс, мій старий приятель, Джек,

Десять років тому з Каслрі,

Ми разом понесли свої хабари

До Ніколи Знову, Назад,

До Ніколи Знову, Назад,

До Ніколи Знову, Назад,

До Ніколи Знову, Назад.