Only the Two of Us Here - Slim Dusty

I camped one night in an empty hut

On the side of a lonely hill

I didn’t go much on empty huts

But the night was awful chill

So I boiled me billy and had me tea

And made sure that the door was shut

Then I went to sleep in the empty bunk

By the wall of the old slab shed

Now it must have been in the middle of the night

When I was feeling cosy and warm

I woke and there at the foot of my bunk

I see a horrible ghostly form

It seemed in shape to be half an ape

With a head like a chimpanzee

And I wondered what it was doing there

And what did it want with me?

You may say if you please that I had DTs

Or call me a crimson liar

But I wish you had seen it as plain as me

With it’s eyes like coals of fire

Then it gave a groan such a horrible moan

That my blood run cold with fear

And ‘There's only the two of us here, '

It said.

‘There's only the two of us here!'

I kept one eye on the old hut door

And one on the awful brute;

For I only wanted to dress meself

And get to the door and scoot

But I couldn’t find where I’d left me boots

So I hadn’t a chance to clear

And, ‘There's only the two of us here, '

It said.

‘There's only the two of us here!'

I hadn’t a thing to defend meself

Couldn’t find a stick nor a stone

And ‘There's only the two of here!'

It said, again with a horrible moan

I thought I’d better make some reply

For I thought that the end was near

I said «Tarzan old man when I find my boots

By hell there’ll only be one of us here.'

Well I get my hands on me number tens

And out through the door I scoots

And I lit the whole of the ridges up

With the sparks from me blucher boots

So I’ve never slept in a hut since then

And I tremble and shake with fear

When I think of the horrible brute that moaned

‘There's only the two of us here!'

Одного разу вночі я розташовувався в порожній хатині

З боку самотнього пагорба

Я не багато ходив по порожніх хатах

Але ніч була жахлива

Тож я зварив собі біллі й напоїв чаю

І переконався, що двері були зачинені

Потім я ліг спати на порожню койку

Біля стіни старого сараю

Тепер це, мабуть, було посеред ночі

Коли мені було затишно й тепло

Я прокинувся біля підніжжя мого ліжка

Я бачу жахливу примарну форму

Здавалося, у формі — наполовину мавпа

З головою, як у шимпанзе

І мені цікаво, що воно там робить

І що воно хотіло від мене?

Ви можете сказати, якщо бажаєте, що я мав DT

Або назвіть мене багровим брехуном

Але я хотів би, щоб ви бачили це так просто, як я

З його очима, як вогняне вугілля

Тоді воно застогнало, такий жахливий стогін

Що моя кров холодна від страху

І "Тут нас лише двоє",

Це сказано.

«Тут нас лише двоє!»

Я одним оком стежила за дверями старої хатини

І один на жахливого звіра;

Бо я тільки хотів одягнутися сам

І підійдіть до дверей і побігайте

Але я не міг знайти, де залишив чоботи

Тож у мене не було можливості очистити

І: «Тут нас лише двоє»,

Це сказано.

«Тут нас лише двоє!»

Мені не було чого захищатися

Не вдалося знайти ні палиці, ні каменю

І "Тут лише двоє!"

Воно з жахливим стогоном знову промовило

Я подумав, що краще відповісти

Бо я думав, що кінець близький

Я сказав: «Тарзан, старий, коли я знайшов свої чоботи

До біса, тут буде лише один із нас.

Ну, я отримаю у своїх руках десятки

І я вибігаю через двері

І я засвітив усі хребти

З іскрами від мене блюхер чоботи

Тож відтоді я ніколи не спав у хатині

І я тремчу і тремчу від страху

Коли я думаю про жахливого звіра, який стогнав

«Тут нас лише двоє!»