Mad Jack's Cockatoo - Slim Dusty

There’s a man that went out, in the flood time and drought

By the banks of the outer Barcoo,

They called him «Mad Jack», 'cos the swag on his back,

Was the perch for an old cockatoo.

By towns near and far and shed, shanty and bar

Came the arms of Mad Jack and his bird

And this tale I relate, it was told by a mate

Is just one of many I’ve heard.

Now Jack was a bloke who could drink, holy smoke!

He could swig twenty mugs to my ten,

And that old cockatoo it could sink quite a few

And it drank with the rest of the men.

One day when the heat was a thing hard to beat,

Mad Jack and his old cockatoo,

Came in from the west to the old «Swagman's Rest»

And they ordered the schooners for two.

When these had gone down he pulled out half a crown

And they drank 'til their money was spent,

Then he pulled out a note from his old tattered old coat,

And between them they drank every cent.

Then that old cockatoo it swore red, black and blue,

And it knocked all the mugs off the bar,

Then it flew through the air and it pulled at the hair

Of a chap who was drinking «Three Star»,

And it jerked out the pegs from the barrels and kegs,

Knocked the bottles all down from the shelf,

With a sound like a cheer it dived into the beer

And it finished up drowning itself.

When poor Jack awoke not a word then was spoke,

But he cried like a lost husband’s wife,

And with each falling tear made a flood with the beer,

And the men had to swim for their life,

Now poor Jack was drowned and when finally found,

He was lying there stiffened and blue,

And it’s told far and wide that stretched out by his side,

Was his track mate the old cockatoo

Є чоловік, який вийшов під час повені та посухи

На берегах зовнішнього Барку,

Вони назвали його «Божевільним Джеком», тому що хабар на його спині,

Був окунем для старого какаду.

По містах ближніх і далеких і сараїв, халуп і барів

З’явилися руки Скаженого Джека та його птаха

І ця історія, яку я розповідаю, розповіла друг

Це лише один з багатьох, які я чув.

Тепер Джек був чоловіком, який міг пити, святий дим!

Він міг виковтнути двадцять кухлів моїм десяти,

І той старий какаду, якого він може потонути

І він випив із рештою чоловіків.

Одного дня, коли спеку було важко перемогти,

Божевільний Джек і його старий какаду,

Зайшов із заходу до старого «Swagman's Rest»

І замовили шхуни на двох.

Коли вони зникли, він витягнув півкрони

І вони пили, поки їхні гроші не були витрачені,

Потім він витягнув записку зі свого старого пошарпаного старого пальта,

І між ними вони випивали кожен цент.

Тоді той старий какаду присягався червоним, чорним і синім,

І це збило всі кухлі з барної стійки,

Потім він пролетів у повітрі й потягнув за волосся

Про чоловіка, який пив «Три зірки»,

І воно вирвало кілки з бочок і кегів,

Збив усі пляшки з полиці,

Зі звуком, схожим на вітання, він пірнув у пиво

І воно закінчилося потонути.

Коли бідний Джек прокинувся, не було промовлено жодного слова,

Але він плакав, як дружина втраченого чоловіка,

І з кожною сльозою, що впала, заливала пивом,

І чоловікам довелося плавати заради свого життя,

Тепер бідного Джека втопили, і коли його нарешті знайшли,

Він лежав там запеклий і синій,

І повсюдно розповідається про те, що простягається поруч із ним,

Його товаришем по сліду був старий какаду