Holy Dan - Slim Dusty

It was in the Queensland drought

And over hill and dell,

No grass the water far apart,

All dry and hot as hell.

The wretched bullock teams drew up

Beside a water-hole

They’d struggled on through dust and drought

For days to reach this goal.

And though the water rendered forth

A rank, unholy stench,

The bullocks and the bullockies

Drank deep their thirst to quench.

Two of the drivers cursed and swore

As only drivers can.

The other one, named Daniel,

Best known as Holy Dan,

Admonished them and said it was

The Lord’s all-wise decree;

And if they’d only watch and wait,

A change they’d quickly see.

'Twas strange that of Dan’s bullocks

Not one had gone aloft,

But this, he said, was due to prayer

And supplication oft.

At last one died but Dan was calm,

He hardly seemed to care;

He knelt beside the bullock’s corpse

And offered up a prayer.

«One bullock Thou has taken, Lord,

And so it seemeth best.

Thy will be done, but see my need

And spare to me the rest!»

A month went by.

Dan’s bullocks now

Were dying every day,

But still on each occasion would

The faithful fellow pray,

«Another Thou has taken, Lord,

And so it seemeth best.

Thy will be done, but see my need,

And spare to me the rest!»

And still they camped beside the hole,

And still it never rained,

And still Dan’s bullocks died and died,

Till only one remained.

Then Dan broke down — good Holy Dan —

The man who never swore.

He knelt beside the latest corpse,

And here’s the prayer he prore.

«That's nineteen Thou has taken, Lord,

And now you’ll plainly see

you’d better take the bloody lot,

One’s no damn good to me.»

The other riders laughed so much

They shook the sky around;

The lightning flashed, the thunder roared,

And Holy Dan was drowned.

Це було посухи у Квінсленді

І за пагорбом і лощиною,

Ні трави, вода далеко один від одного,

Усе сухо й жарко, як у пеклі.

Підійшли жалюгідні волки

Біля ями

Вони боролися з пилом і посухою

Цілими днями, щоб досягти цієї мети.

І хоч вода потекла

Чин, нечестивий сморід,

Бички і бички

Глибоко випили їхню спрагу, щоб втамувати.

Двоє водіїв лаялися й лаялися

Як можуть лише водії.

Інший, на ім'я Даніель,

Найвідоміший як Святий Дан,

Попередив їх і сказав, що так

премудрий наказ Господа;

І якби вони дивилися й чекали,

Зміни, які вони швидко побачать.

Це було дивно з биками Дена

Жоден не піднявся вгору,

Але, за його словами, це сталося завдяки молитві

І часто благання.

Нарешті один помер, але Ден був спокійний,

Здавалося, що він не дбає;

Він став на коліна біля трупа бика

І піднесли молитву.

«Одного бичка взяв Ти, Господи,

І тому видається найкращим.

Нехай буде воля Твоя, але побачи мою потребу

І збережіть мені решту!»

Минув місяць.

Зараз бички Дена

Щодня вмирали,

Але все одно кожного разу буде

Вірний побратим молиться,

«Іншого Ти взяв, Господи,

І тому видається найкращим.

Нехай буде воля твоя, але побачи мою потребу,

І збережіть мені решту!»

І все-таки вони таборували біля ями,

І все одно ніколи не було дощу,

І все одно бички Дана вмирали та вмирали,

Поки залишився один.

Тоді Дан зламався — добрий Святий Дан —

Людина, яка ніколи не лаялася.

Він став на коліна біля останнього трупа,

І ось молитва, яку він продає.

«Це дев'ятнадцять Ти взяв, Господи,

А тепер ви зрозумієте

Краще візьми кляву долю,

Мені ніхто не підходить.»

Інші вершники так сміялися

Потрясли небо навколо;

Спалахнула блискавка, прогримів грім,

І святий Дан потонув.