Fifteen Hundred Head - Slim Dusty

Through the Mitchell Grass, half green he sees them feeding

In the lead a dusty horseman scans the plain

Fifteen hundred shorthorn steers are bound for Queensland

And he’s back there on the Barkley route again

Fifteen hundred bush bred steers in late September

Fifteen hundred miles they leave their home behind

For the dry days and the rushes in the land swoop

And the freezin' south east wind comes to his mind

He can feel the freezin' saddle flaps at daybreak

He can taste the kind of breakfast drovers know

And the scars from saddle dees are on his knuckles

From some battle to stay mounted long ago

Fifteen hundred reds and roans and broken baldies

Fifteen hundred demon nostrils wide with fright

Cracking timber, flying hooves and straining halters

Fifteen hundred peals of thunder in the night

Fifteen hundred pairs of spreading horns and ear marks

Fifteen hundred mutes 'neath fifteen million stars

He is back there playing nursemaid on a night horse

But he’s a prisoner in a prison with no bars

Never more at dinner camp with Kort and Brownett

But they don’t serve Kort pot tea in Sydney clubs

Nevermore he’ll walk the big mobs down the Rankin

Or lead 'em through the Enniskillen scrubs

Wake him gently when you sense his dream has ended

When those fifteen hundred march into the haze

Of the long, long years since he went down the Rankin

Just a stripling in the good old droving days

Крізь напівзелену траву Мітчелла він бачить, як вони годуються

Попереду курний вершник оглядає рівнину

П'ятнадцять сотень шортхорн бичків прямують до Квінсленду

І він знову там, на маршруті Барклі

П’ятнадцять сотень кущів вивели бичків наприкінці вересня

П’ятнадцять сотень миль вони залишають свій дім позаду

Для посушливих днів і нальоту на землі

І йому спадає на думку морозний південно-східний вітер

Він відчуває замерзаючі стулки сідла на світанку

Він може скуштувати того, що знають водіїв на сніданок

А шрами від сідла — на його кісточках

Від якоїсь битви, щоб залишитися на коні давно

П'ятнадцять сотень червоних, черствих і зламаних лисих

П'ятнадцять сотень демонів широких ніздрів від переляку

Тріщить деревина, літають копита та напружуються недоуздки

П’ятнадцять сотень ударів грому вночі

П'ятнадцять сотень пар розширених рогів і слідів від вух

П'ятнадцять сотень німців під п'ятнадцятьма мільйонами зірок

Він ззаду грає няньку на нічному коні

Але він в’язень в тюрми без ґрат

Ніколи більше в обідньому таборі з Кортом і Браунеттом

Але в сіднейських клубах не подають чай Kort pot

Він більше ніколи не буде ходити з великими натовпами по Ранкіну

Або проведіть їх через Енніскілленські кущі

Розбудіть його ніжно, коли відчуєте, що його сон закінчився

Коли ті півтори сотні марширують у серпанок

За довгі, довгі роки, відколи він спустився з Ранкіна

У старі добрі часи водіння всього лише трійка