Cane Toad's Plain Code - Slim Dusty

One summers morning as I strode,

Along a dusty Queensland road,

I chanced to meet and old cane toad,

Bowed down beneath a heavy load,

Oh my mind I thought was in a trance,

I had to have a second glance,

For there in boots and moleskin pants,

He stood with proud and haughty stance.

He shed his burdens when I spoke,

He wiped his brow and rolled a smoke,

And said just like it was a joke,

«Lend me a quid mate, I’m flat broke!»

Oh, I thought I must be seeing things,

Illusions like the heat wave brings,

Until he said with toothless grin,

«You look like you’ve been on a binge.»

Oh, I said, «Pray tell me Mr Toad,

Why do you choose to walk the road,

And carry such a heavy load,

Without a fixed place of abode?»

«Well Mate,» said he, «I like to tramp,

All day 'til heaven lights it’s lamp,

And then pull up and make my camp,

Besides, swamps always give me cramps.»

«And while humans try to fight with creed and race

And try to conquer outer space,

I just plod on from place to place,

And watch this mad old world go it’s pace.»

I stood and stared as though spellbound

By words of wisdom so profound,

And I heard the old cane toad expound,

«Oh, you sure meet some queer blokes knocking 'round.»

Одного літнього ранку, коли я прогулювався,

Уздовж запиленої Квінслендської дороги,

Мені довелося зустріти стару тростинну жабу,

Схилившись під важким вантажем,

О, мій розум, я думав, був у  трансі,

Мені потрібно було поглянути на другий погляд,

Бо там у чоботях і кротових штанях,

Він стояв із гордою і гордовитою позицією.

Він скинув свій тягар, коли я говорив,

Він витер лоб і закрутив дим,

І сказав, ніби це був жарт,

«Позичте мені партнера, я бездоганний!»

О, я думав, що я, мабуть, бачу речі,

Ілюзії, як спека,

Поки він не сказав із беззубою посмішкою:

«Ви виглядаєте так, ніби були на запійці».

О, я сказав: «Будь ласка, скажіть мені містер Жаба,

Чому ви вибираєте йти дорогою,

І нести такий важкий вантаж,

Без фіксованого місця проживання?»

«Ну, друже, — сказав він, — я люблю топтатися,

Цілий день, поки не засвітить небо, це лампа,

А потім підтягнутися і зробити мій табір,

Крім того, болота завжди викликають у мене судоми».

«І поки люди намагаються боротися з вірою та расою

І спробувати підкорити космос,

Я просто ходжу з місця на місце,

І дивіться, як цей божевільний старий світ рухається у своєму темпі».

Я стояв і дивився, хоча й зачарований

Словами мудрості, такими глибокими,

І я чув, як стара жаба з тростини пояснює:

«О, ви напевно зустрічаєте деяких дивних хлопців, які стукають».