Oh Melancolia - Silvio Rodríguez

Hoy viene a m la damisela soledad

con pamela, impertinentes y botn

de amapola en el oleaje de sus vuelos.

Hoy la voluble seorita es amistad

y acaricia finalmente el corazn

con su ms delgado ptalo de hielo.

Por eso hoy,

gentilmente te convido a pasear

por el patio, hasta el florido pabelln

de aquel rbol que plantaron los abuelos.

Hoy el ensueo es como el musgo en el brocal,

dibujando los abismos de un amor

melanclico, sutil, plido cielo.

Viene a m, avanza,

-viene tan despacio-,

viene en una danza

leve del espacio.

Cedo, me hago lacio

y ya vuelo, ave.

Se mece la nave

lenta, como el tul

en la brisa suave,

nia del azul.

Oh melancola, novia silenciosa,

ntima pareja del ayer;

Oh melancola, amante dichosa,

siempre me arrebata tu placer;

Oh melancola, seora del tiempo,

beso que retorna como el mar;

Oh melancola, rosa del aliento,

dime quin me puede amar.

Hoy viene a m la damisela soledad

con pamela, impertinentes y botn

de amapola en el oleaje de sus vuelos.

Hoy la voluble seorita es amistad

y acaricia finalmente el corazn

con su ms delgado ptalo de hielo.

Por eso hoy,

Oh melancola, seora del tiempo,

beso que retorna como el mar;

Oh melancola, rosa del aliento,

dime quin me puede amar.

Сьогодні приходить до мене самотня дівчина

з памелою, лорнетками та ботн

маків у хвилях їхніх польотів.

Сьогодні мінлива панночка - це дружба

і нарешті пестить серце

з його найтоншою пелюсткою льоду.

Тому сьогодні

Запрошую вас погуляти

через подвір’я до квітчастого павільйону

того дерева, яке посадили дідусь і бабуся.

Сьогодні мрія, як мох на узбіччі,

малюючи безодні кохання

меланхолійне, тонке, бліде небо.

Іди до мене, вперед,

- приходить так повільно-

приходить у танці

невеликий простір.

Я здаюся, іду прямо

а я вже літаю, пташко.

корабель хитається

повільно, як тюль

на тихому вітерці,

блакитна дівчина

О меланхолія, мовчазна наречена,

вчорашній інтимний партнер;

О меланхолійний, щасливий коханий,

завжди забирає у мене ваше задоволення;

О меланхолія, пані часу,

поцілунок, що повертається, як море;

О меланхолія, троянда подиху,

скажи мені, хто може мене любити

Сьогодні приходить до мене самотня дівчина

з памелою, лорнетками та ботн

маків у хвилях їхніх польотів.

Сьогодні мінлива панночка - це дружба

і нарешті пестить серце

з його найтоншою пелюсткою льоду.

Тому сьогодні

О меланхолія, пані часу,

поцілунок, що повертається, як море;

О меланхолія, троянда подиху,

скажи мені, хто може мене любити