Storia di un tale - Sergio Cammariere

Racconterò una storia vera

Che accadde qui o in qualche città

Negli anni settanta, tanti anni fa

Tanti anni fa c’era un tale

Con un cappotto e un cappello

E una faccia niente male

E una faccia niente male

E c’era un tale col suo ideale

Un cappotto sfondato

E con lo sguardo sempre teso

Tra il futuro ed un passato da evitare

Scese le scale con quattro gaglioffi

Lo accompagnarono all’inferno

«E' questo, vedi, il posto

che dovresti presidiare»

Quando vide qualcosa

Sul fondo di un fiume passare

Le sue vecchie parole

Il suo vecchio ideale

Le sue memorie di soldato

Il suo futuro e il suo passato

E quante volte ha bestemmiato

Prima di chiedersi: da chi ho imparato?

Ma un tipo come lui

Con un cammello

Gli dice: come sei finito qua?

Io sono già qui dentro da due ore

Due ore e sembra già l’eternità

Tanti anni fa, tanti anni fa, tanti anni fa

La sua ragazza lo chiamò per nome

Tanti anni fa, tanti anni fa, tanti anni fa

Con tutto ancora da sperimentare

E nel cappotto un' ideale

Nelle scarpe le parole ed ogni inverno

Sentiva la sua pelle congelare

Ma una sera si tolse le scarpe

Poi corse sui campi pensando

A una vita più normale

Qualcosa da poter' poi raccontare

Senza pensarci si sporse in avanti

E vide un po' più in là

Le luci confuse e distanti

Di chissà quale città

Quando poi all’improvviso sentì

Le sue gambe tremare

Non sapeva che dire… non sapeva che fare

Ma tutto è stato già archiviato

Il suo rifiuto giudicato

E quanto volte avrà sbagliato

Potrà mai essere perdonato?

Ma il tipo come lui corse in appello

Chiedendo nuove prove e verità

Se è vero che la vita è tutta un sogno

Sai dirmi quando ci si sveglierà

Tanti anni fa, tanti anni fa, tanti anni fa

La sua ragazza lo chiamò per nome

Tanti anni fa, tanti anni fa, tanti anni fa

La terra era un giardino ancora in fiore

Я розповім правдиву історію

Що сталося тут чи в якомусь місті

У сімдесятих, багато років тому

Багато років тому був чоловік

З пальто і капелюхом

І досить гарне обличчя

І досить гарне обличчя

І була людина зі своїм ідеалом

Зламане пальто

І з завжди напруженим поглядом

Між майбутнім і минулим, якого слід уникати

З чотирма негідниками він спустився по сходах

Вони супроводжували його до пекла

«Це, бачите, місце

що ви повинні очолювати"

Коли він щось побачив

На дні перевал річки

Його старі слова

Його старий ідеал

Його спогади як солдата

Його майбутнє і його минуле

А скільки разів він проклинав

Перш ніж запитати: у кого я навчився?

Але такий хлопець, як він

З верблюдом

Він йому каже: як ти тут опинився?

Я тут уже дві години

Дві години і це вже здається вічністю

Багато років тому, багато років тому, багато років тому

Дівчина назвала його по імені

Багато років тому, багато років тому, багато років тому

З усім, що ще належить пережити

І ідеальний в пальто

У черевиках слова і кожну зиму

Він відчув, як замерзла його шкіра

Але одного вечора він зняв черевики

Тоді він мчав полями задумавшись

До більш нормального життя

Щось, що можна буде розповісти пізніше

Не думаючи він нахилився вперед

І побачив трохи далі

Заплутані й далекі вогні

Хтозна яке місто

Тоді раптом він почув

Його ноги тремтять

Він не знав, що сказати… він не знав, що робити

Але все вже заархівовано

Його відмову судили

І скільки разів він помилявся

Чи можна йому коли-небудь пробачити?

Але такий хлопець, як він, побіг на апеляцію

Просячи нових доказів та істин

Якщо це правда, що все життя - це сон

Ти можеш сказати мені, коли ми прокинемося

Багато років тому, багато років тому, багато років тому

Дівчина назвала його по імені

Багато років тому, багато років тому, багато років тому

Земля була садом, який ще цвів