36 и 5 - Сергей Михалков

У меня опять:

Тридцать шесть и пять!

Озабоченно и хмуро

Я на градусник смотрю:

Где моя температура?

Почему я не горю?

Почему я не больной?

Я здоровый!

Что со мной?

У меня опять:

Тридцать шесть и пять!

Живот потрогал — не болит!

Чихаю — не чихается!

И кашля нет!

И общий вид

Такой, как полагается!

И завтра ровно к девяти

Придется в школу мне идти

И до обеда там сидеть —

Читать, писать и даже петь!

И у доски стоять, молчать,

Не зная, что мне отвечать…

У меня опять:

Тридцать шесть и пять!

Я быстро градусник беру

И меж ладоней долго тру,

Я на него дышу, дышу

И про себя прошу, прошу:

«Родная, миленькая ртуть!

Ну, поднимись еще чуть-чуть!

Ну, поднимись хоть не совсем —

Остановись на `тридцать семь`»!

Прекрасно!

Тридцать семь и два!

Уже кружится голова!

Пылают щеки (от стыда!)…

— Ты нездоров, мой мальчик?

— Да!…

Я опять лежу в постели —

Не велели мне вставать.

А у меня на самом деле —

Тридцать шесть и пять!

У мене знову:

Тридцять шість та п'ять!

Занепокоєно та похмуро

Я на градусник дивлюся:

Де моя температура?

Чому я не горю?

Чому я не хворий?

Я здоровий!

Що зі мною?

У мене знову:

Тридцять шість та п'ять!

Живіт торкнувся - не болить!

Чихаю - не чхається!

І кашлю немає!

І загальний вигляд

Такий, як годиться!

І завтра рівно до дев'ятої

Доведеться до школи мені йти

І до обіду там сидіти

Читати, писати і навіть співати!

І біля дошки стояти, мовчати,

Не знаючи, що мені відповідати.

У мене знову:

Тридцять шість та п'ять!

Я швидко градусник беру

І між долонь довго тру,

Я на нього дихаю, дихаю

І про себе прошу, прошу:

«Рідна, мила ртуть!

Ну, піднімися ще трохи!

Ну, піднімися хоч не зовсім.

Зупинися на тридцять сім!

Прекрасно!

Тридцять сім і два!

Вже крутиться голова!

Палають щоки (від сорому!).

— Ти хворий, мій хлопче?

- Так!

Я знову лежу в ліжку.

Не вели мені вставати.

А в мене насправді -

Тридцять шість та п'ять!