Силуэт - Сергей Куренков

Этим днем мы с тобою не вдвоем и уже совсем не поем, и уже совсем не мечтаем.

Этим днем мы с тобою просто ждем, а небо обожжет огнем и только силуэт оставит.

Припев:

А я целую твой силуэт, только мне мешает рассвет, вот бы поскорее закат,

чтобы все вернуть назад.

А я целую твой силуэт и скажу тихонько: «Привет», и скажу тихонько: «Прости…

Приходи ко мне, погости».

Тает лед, потихоньку тает лед тот, кто любит — тот найдет, тот, кто верит — тот

дождется.

Самолет от печали унесет в нескончаемый полет и обратно не вернется.

Припев:

А я целую твой

, только мне мешает рассвет, вот бы поскорее закат, чтобы все вернуть назад.

А я целую твой силуэт и скажу тихонько: «Привет», и скажу тихонько: «Прости…

Приходи ко мне, погости».

А я целую твой силуэт, только мне мешает рассвет, вот бы поскорее закат,

чтобы все вернуть назад.

А я целую твой силуэт и скажу тихонько: «Привет», и скажу тихонько: «Прости…

Приходи ко мне, погости».

А я целую твой силуэт, только мне мешает рассвет, вот бы поскорее закат,

чтобы все вернуть назад.

А я целую твой силуэт и скажу тихонько: «Привет», и скажу тихонько: «Прости…

Приходи ко мне, погости».

И скажу тихонько: «Прости… Приходи ко мне, погости».

Цього дня ми з тобою не вдвох і вже зовсім не співаємо, і вже зовсім не мріємо.

Цього дня ми з тобою просто чекаємо, а небо обпалить вогнем і тільки силует залишить.

Приспів:

А я цілую твій силует, тільки мені заважає світанок, ось би швидше захід,

щоб повернути назад.

А я цілую твій силует і скажу тихенько: «Привіт», і скажу тихенько: «Пробач…

Приходь до мене, погости».

Тане лід, потихеньку тане лід той, хто любить — той знайде, той, хто вірить — той

діждеться.

Літак від печалі віднесе в нескінченний політ і назад не повернеться.

Приспів:

А я цілую твій

, Тільки мені заважає світанок, ось би швидше захід сонця, щоб все повернути назад.

А я цілую твій силует і скажу тихенько: «Привіт», і скажу тихенько: «Пробач…

Приходь до мене, погости».

А я цілую твій силует, тільки мені заважає світанок, ось би швидше захід,

щоб повернути назад.

А я цілую твій силует і скажу тихенько: «Привіт», і скажу тихенько: «Пробач…

Приходь до мене, погости».

А я цілую твій силует, тільки мені заважає світанок, ось би швидше захід,

щоб повернути назад.

А я цілую твій силует і скажу тихенько: «Привіт», і скажу тихенько: «Пробач…

Приходь до мене, погости».

І скажу тихенько: «Пробач… Приходь до мене, погости».