Неужели - Сергей Куренков

Нынче в дверь стучался, так и не дождался,

Ты мне двери не открыла, в дом свой нынче не впустила.

Неужели,

ты не помнишь, как в апреле нас с тобой весна заворожила?

Неужели, неужели ты не помнишь той капели, неужели ты про все забыла?

Нынче превратился — в дождик превратился,

Постучал к тебе в окошко, ты открой, хоть на немножко.

Прикоснусь к твоим ресницам, словно слезы будут литься, ты сотрешь слезу своей

ладошкой.

Прикоснусь к твоим ресницам, словно слезы будут литься, ты сотрешь слезу своей

ладошкой.

Нынче в дверь стучался, так и не дождался.

Стану, стану снегом белым, в нем растает мое тело.

Опущусь к тебе на губы, может быть я очень глупый, только ты любовь не

доглядела.

Опущусь к тебе на губы, может быть я очень глупый, только ты любовь не

доглядела.

Опущусь к тебе на губы, может быть я очень глупый, только ты любовь не

доглядела.

Опущусь к тебе на губы, может быть я очень глупый, только ты любовь не

доглядела.

Нынче в дверь стучался…

Нині у двері стукався, так і не дочекався,

Ти мені двері не відчинила, в свій будинок нині не впустила.

Невже,

ти не пам'ятаєш, як у квітні нас з тобою весна зачарувала?

Невже, невже ти не пам'ятаєш тієї краплі, невже ти про все забула?

Нині перетворився — на дощ перетворився,

Постукав до тебе в віконце, ти відкрий, хоч на трошки.

Доторкнуся до твоїх вій, немов сльози будуть литися, ти зітріш сльозу своєї

долонькою.

Доторкнуся до твоїх вій, немов сльози будуть литися, ти зітріш сльозу своєї

долонькою.

Нині у двері стукався, так і не дочекався.

Стану, стану снігом білим, у ньому розтане моє тіло.

Опущусь до тебе на губи, може бути я дуже дурний, тільки ти любов не

доглядала.

Опущусь до тебе на губи, може бути я дуже дурний, тільки ти любов не

доглядала.

Опущусь до тебе на губи, може бути я дуже дурний, тільки ти любов не

доглядала.

Опущусь до тебе на губи, може бути я дуже дурний, тільки ти любов не

доглядала.

Нині в двері стукався ...