The Wall - Second To Sun

Там, где в Волгу Ока, великая река

Свои тихие воды вливает

Весенней порой берега заливает

Стоит вдоль башни стена — не прочна, не страшна

Немало ветшала с годами

И не раз разорялась врагами;

Народ совет собрал

Как бы стену прочнее устроить

Порешили из камня

Прочного крепость построить

Давай, руками постучи

Да сильнее колоти

Не слыхать тебя?

— ох, крепка стена!

Вот, мы такие молодцы

Словно делали отцы

Не стони, возгордись — мука хороша!

Свята боль твоя, земля примет всё,

А историю вдаль ветер унесёт

«Не забудьте, творцы, что есть обычай

Что велит зарывать без пощады

Там, где стену закладывать надо

Как под башней одной

За Софийской стеной

Тот обычай не вздор

Он идет с давних пор

Уж кому суждено, тот пройдет все равно

Будь то зверь, человек или птица;

А иначе стена ведь не будет прочна

Да и строить ее не годится"

А нам строй, убивай?

Рехнулся на старости лет

Нам слова не закон.

Сохраним секрет

Давай, руками постучи

Да сильнее колоти

Не слыхать тебя?

— ох, крепка стена!

Вот, мы такие молодцы

Словно делали отцы

Не стони, возгордись — мука хороша!

Легенда жива, молва стерпит всё,

А стена простоит сотни лет ещё

Там, де в Волзі Ока, велика річка

Свої тихі води вливає

Навесні береги заливає

Стоїть уздовж вежі стіна - не міцна, не страшна

Чимало старіла з роками

І не раз розорялася ворогами;

Народ рада зібрала

Як би стіну міцніше влаштувати

Порішили з каменю

Міцного фортецю побудувати

Давай, руками постукай

Так сильніше колоти

Не чути тебе?

— Ох, міцна стіна!

Ось, ми такі молодці

Немов робили батьки

Не стонь, загордися — борошно гарне!

Святий біль твій, земля прийме все,

А історію вдалину вітер занесе

«Не забудьте, творці, що є звичай

Що велить заривати без пощади

Там, де стіну закладати треба

Як під вежею однією

За Софійським муром

Той звичай не дурниця

Він іде з давніх-давен

Вже кому судилося, той пройде однаково

Будь то звір, людина або птах;

А інакше стіна не буде міцна

Та і будувати її не годиться"

А нам стрій, убивай?

З'їхав на старості років

Нам слова не закон.

Збережемо секрет

Давай, руками постукай

Так сильніше колоти

Не чути тебе?

— Ох, міцна стіна!

Ось, ми такі молодці

Немов робили батьки

Не стонь, загордися — борошно гарне!

Легенда жива, чутка стерпить все,

А стіна простоїть сотні років ще