Home - Second To Sun

Ветхая изба

В чаще леса, в глуши

Не видно ни черта

Свечу пальцем потушив

У дверей избы

Стоит себе девица

Почти нага, собой хороша

Готова.

Скрипнула чуть половица

Над нею металась мгла, черным клубом дыма,

Но без огня.

Не страшась тьмы вперед ринулась

Жила хорошо, почти горести не

Зная обид, потерь, радость собирая

В горсть своей руки, иней собой растопив

Рубаху скинув, на небо глаза закатив

Ухватив там звезд, что было сил

Расплывшись в сладости, ночь вся впереди!

Ветхая изба

В чаще леса, в глуши

Не видно ни черта

Свечу пальцем запалив

У дверей избы

Стоит себе девица

Нага, собой хороша

Вошла в дом.

Скрипнула половица

Лисица пробежала.

Рощу свет застелил

Ночь трудной была, набраться бы сил!

Вдали от тени городов и асфальта шоссе

Они живут здесь, как и прежде

Каждую ночь, стон в тишине любя, лаская друг друга и себя пленя

Пусть согнаны в чащу уже как тысячу лет

Сущестувуют впредь, в душах людей

Названия лишь меняются, а сказка наш век

Раз, два

Свет покинул

Раз, два

Дом прочь сгинул

Раз, два

Сквозь надежду

Раз, два

Как и прежде

Раз, два

Не приснилось

Раз, два

Опять повторится

Стара хата

Частіше ліси, в глушині

Не видно чорта

Свічку пальцем загасивши

У дверей хати

Стоїть собі дівчина

Майже нага, собою гарна

Готовий.

Скрипнула трохи половиця

Над нею кидалася імла, чорним клубом диму,

Але без вогню.

Не страшна пітьми вперед кинулася

Жила добре, майже не прикро

Знаючи образ, втрат, радість збираючи

Жменя своєї руки, іній собою розтопивши

Рубаху скинувши, на небо очі закотивши

Вхопивши там зірок, що було сил

Розплившись у солодки, ніч вся попереду!

Стара хата

Частіше ліси, в глушині

Не видно чорта

Свічку пальцем запаливши

У дверей хати

Стоїть собі дівчина

Нага, собою гарна

Увійшла до будинку.

Скрипнула половиця

Лисиця пробігла.

Гаю світло застелив

Ніч важка була, набратися би сил!

Вдалині від тіні міст і асфальту шосе

Вони живуть тут, як і раніше.

Щоночі, стогін у тиші люблячи, пестячи один одного і себе полону

Нехай зігнані в частю вже як тисячу років

Існують надалі, в душах людей

Назви лише змінюються, а казка наше століття

Раз два

Світло покинув

Раз два

Будинок геть згинув

Раз два

Крізь надію

Раз два

Як і раніше

Раз два

Не наснилося

Раз два

Знову повториться