The Owls - Second To Sun

Наш путь долог и тернист

Пусть звезды светом берегут

Хоть призрачна тропа во мраке

Мы не забудем свой маршрут

Солнце село уж давно:

Ночная тишина настигла безмолвием

Идём родной стороной

Окутаны тьмой, время — полночь

Нас выселяли зимой в поле:

Безумный зверь, не человек

Туман рассудка постиг разум:

В книгах останется вовек

Слышно в степи каждый шорох

Богиня ветра знает толк

Открыты все тайные двери:

За нами лес и с нами волк

В тёмном небе ворон вьется

Где-то совушки кричат

Не хотелось, но придётся

Землю кровью орошать!

Туман окутал дымкой пашню

Орудует знамениями мрак,

Но мы идём: ведь наша воля

Любые сложности пустяк

Неозаренной мглы секреты:

Как голый камень и роса

Луна бледна, сквозь её призрак

Мерещатся повсюду чудеса

Был поздний час, увидев них

Он удивился — как же так

Что в дымке мерещится порой,

А может не мерещится и это знак?

Силуэты пугали беззвучностью

И мирно плыли над полем вдали

Робко скрылись за косогором

Вошли в морок рощи лип

Слышно в степи каждый шорох

Богиня ветра знает толк

Открыты все тайные двери:

За нами лес и с нами волк

В тёмном небе ворон вьется

Где-то совушки кричат

Не хотелось, но придётся

Землю кровью орошать!

Наш шлях довгий і тернистий

Нехай зірки світлом бережуть

Хоч примарна стежка у темряві

Ми не забудемо свій маршрут

Сонце село вже давно:

Нічна тиша наздогнала безмовністю

Ідемо рідною стороною

Огорнуті темрявою, час — північ

Нас виселяли взимку в поле:

Шалений звір, не людина

Туман розуму збагнув розум:

У книжках залишиться повік

Чути в степу кожен шурхіт

Богиня вітру розуміється

Відкрито всі таємні двері:

За нами ліс і з нами вовк

У темному небі ворон в'ється

Десь совушки кричать

Не хотілося, але прийдеться

Землю кров'ю зрошувати!

Туман огорнув серпанком ріллю

Орудує знаменами морок,

Але ми  йдемо: адже наша воля

Будь-які складності дрібниця

Неосяяної імли секрети:

Як голий камінь і роса

Місяць блідий, крізь його примара

Мерехтять всюди чудеса

Була пізня година, побачивши їх

Він здивувався, як так.

Що в димку мерехтить часом,

А може може бути і це знак?

Силуети лякали беззвучністю

І мирно пливли над полем вдалині

Боязко втекли за косогором

Увійшли в морок гаю лип

Чути в степу кожен шурхіт

Богиня вітру розуміється

Відкрито всі таємні двері:

За нами ліс і з нами вовк

У темному небі ворон в'ється

Десь совушки кричать

Не хотілося, але прийдеться

Землю кров'ю зрошувати!