Тост за прышласць - Sciana

Нас злучаць рыфмы лёсаў, і тады

Я асэнсую – звыш наканавана

Глытаць пажоўклыя і стылыя гады,

Змяніць усё, што мне імпанавала.

Я зразумею, што спадзеў накшталт

Глытка вады, калі пяршыць у горле.

Я буду шчырым носбітам парад –

Адзінае – на што яшчэ я буду здольны.

І нас памірыць удасканалены вэрлібр,

Калі пачнем шукаць паміж радкамі

Ўсе тыя словы, што раней былі,

А мы ў жыццёвым тлуме прапускалі.

Нас злучаць рыфмы лёсаў.

І гады.

Але пасля – яшчэ бязмежнасьць часу.

На тым баку яе – адны крыжы,

На гэтым – мы сёння п’ем за прышласць нашу.

Нас зв'яжуть римами долі, а потім

Я розумію - це наперед визначено

Ковтай пожовклі і морозні роки,

Змінити все, що мені сподобалося.

Я зрозумію, на що сподівався

Ковток води, коли в горлі першить.

Буду щирою порадою -

Єдине, на що ще я буду здатний.

І нас помирить ідеальний верлібр,

Якщо ми почнемо дивитися між рядків

Усі ті слова, що були раніше

І ми пропустили його в натовпі життя.

Нас зв'яжуть римами долі.

І роки.

Але після цього залишається нескінченність часу.

По той бік від нього - тільки хрести,

На цьому - сьогодні ми п'ємо за наше майбутнє.