Waldmär - Schandmaul

Zwei Gestalten am Waldesrand

Der Vater zum Sohn mit erhobener Hand:

«In diesem Wald», sagt er, «herrscht die Bosheit!

Geh nie hinein, geh nie bei Dunkelheit!»

Der Knabe er schwört es und Jahre vergehn

Eines Tages beim Wandern sieht er sie dort stehn

Am Waldrand — ein Mädchen von zarter Gestalt

Er läuft zu ihr, jede Warnung verhallt…

«Habt ihr schon gehört oder soll ich’s euch sagen?

Im eigenen Blut lag der Knabe erschlagen

Ob Krieger, ob Ritter, ob Aristokrat

Es kehrt nie zurück, wer den Wald je betrat!»

Das Mädchen liebreizend, von redseliger Natur

Bezirzt, lockt den Knaben, er vergisst seinen Schwur

Und ehe ihm hören und sehen vergeh’n

Sieht er sich im dichtesten Unterholz stehn

Die Augen des Jünglings voll Schrecken sich weiten

Auf der Haut der Frau beginnt sich Fell auszubreiten

Grad eben noch menschlich, plötzlich Kreatur

Der Mond leuchtet hell… und auch die Blutspur…

«Habt ihr schon gehört oder soll ich’s euch sagen?

Im eigenen Blut lag der Knabe erschlagen

Ob Krieger, ob Ritter, ob Aristokrat

Es kehrt nie zurück, wer den Wald je betrat!»

…Man fand ihn nach Tagen, mit zerbrochenen Gliedern

Wieder ein Opfer des Waldes bei Nacht

Jeder, der versucht mit dem Wald anzubiedern

Wird bestraft und um sein Leben gebracht…

«Habt ihr schon gehört oder soll ich’s euch sagen?

Im eigenen Blut lag der Knabe erschlagen

Ob Krieger, ob Ritter, ob Aristokrat

Es kehrt nie zurück, wer den Wald je betrat!»

Дві фігури на узліссі

Батько до сина з піднятою рукою:

«У цьому лісі, — каже, — панує зло!

Ніколи не заходь, ніколи не заходь у темряву!»

Хлопчик клянеться, і минають роки

Одного разу під час походу він бачить, що вона стоїть там

На краю лісу — дівчина ніжної фігури

Він біжить до неї, кожне попередження згасає...

«Ти чув чи я маю тобі сказати?

Хлопчик лежав мертвий у власній крові

Будь то воїн, лицар, аристократ

Не повертається, хто коли-небудь заходив до лісу!»

Дівчина чарівна, балакучого характеру

Зачарований, манить хлопця, він забуває свою клятву

І до того, як він почує і побачить, мине

Він бачить себе, що стоїть у самому густому лісі

Очі юнака розширюються від жаху

Хутро починає поширюватися по шкірі жінки

Ступінь просто людина, раптом істота

Місяць яскраво світить... і слід крові також...

«Ти чув чи я маю тобі сказати?

Хлопчик лежав мертвий у власній крові

Будь то воїн, лицар, аристократ

Не повертається, хто коли-небудь заходив до лісу!»

…Вони знайшли його через кілька днів із зламаними кінцівками

Ще одна жертва лісу вночі

Будь-хто, хто намагається заслужити прихильність до лісу

Будуть покарані і вбиті...

«Ти чув чи я маю тобі сказати?

Хлопчик лежав мертвий у власній крові

Будь то воїн, лицар, аристократ

Не повертається, хто коли-небудь заходив до лісу!»