Saphira - Schandmaul

Geheimnisvolle Wälder, geheimnisvolle Höhen,

geheimnisvolle Schatten sich um Heimlichkeit bemühen.

Sie suchen nach dem einen einzigartig blauen Stein,

doch zieht das Schicksal einen jungen Knaben mit hinein.

Ein kleines Dorf um Felder, fern ab vom Weltgeschehen,

der Jüngling wild entschlossen in dem Wald auf Jagt zu gehen,

doch weder Hirsch noch Hase noch ein Wildschwein kreuzt den Pfad,

wenn Blitz und Donner sich ein Endelstein ihm offenbart.

Saphira… ich bin dabei mein Herz für immer zu verlier´n

Saphira… kein noch so böser Zauber, keine dunkle Nacht der Welt wird sie

regieren…

Saphira… dann musst du reiten auf dem Dach der Welt in Ewigkeit verglühen

Saphira… komm lass uns kämpfen, lass uns lieben oder gemeinsam unter gehen.

Die Greise aus dem Dorfe, sprachen noch von goldenen Zeiten,

als Männer reinen Herzens auf den edelsten Geschöpfen reiten.

Elfen Mensch und Zwergenvolk, noch brüderlich vereint.

Der Drachenreiter, Frieden herrscht der Frühling in den Herzen keimt.

Doch kam´s wie´s kommen musste, Neid und Machtgier setzt die Saat,

auf hoher Macht der Herrschaft folgen Frevel und Verrat.

Ein Krieg bricht über´s Land herein, rafft ganze Völker hin,

und nicht zuletzt das Drachenvolk, und dieser Welt den Sinn.

Saphira… ich bin dabei mein Herz für immer zu verlier´n

Saphira… kein noch so böser Zauber, keine dunkle Nacht der Welt wird sie

regieren.

Saphira… dann musst du reiten auf dem Dach der Welt in Ewigkeit verglühen

Saphira… komm lass uns kämpfen, lass uns lieben oder gemeinsam unter gehen.

Aus Steinen schlüpft ein Drache, und die letzte Ihrer Art,

die noch nicht den Höhepunkt des Leben überschritten hat.

So reiten sie gemeinsam, fliegen mit dem Wind,

damit die Freiheit und der Frieden nicht nur Träume sind.

(Dank an Robin für den Text)

Таємничі ліси, таємничі висоти,

таємничі тіні прагнуть до таємниці.

Вони шукають цей унікальний блакитний камінь

але доля втягує в нього молодого хлопця.

Маленьке село навколо полів, далеко від світових подій,

юнак шалено вирішив піти на полювання в ліс,

але шлях не переходить ні олень, ні заєць, ні кабан,

коли блискавка й грім відкривають йому кінцеву перлину.

Сафіра... Я ось-ось втрачу серце назавжди

Сафіра... ніякої злої магії, жодної темної ночі в світі вона не буде

керувати…

Сафіра... тоді ти мусиш покататися на даху світу, який згорить у вічності

Сафіра... давай битись, полюбимо чи загинемо разом.

Старі з села ще говорили про золоті часи,

як чисті серцем люди їздять верхи на найблагородніших створіннях.

Ельфи-люди і гноми, все ще по-братськи об'єднані.

Вершник дракона, мир панує, в серцях проростає весна.

Але воно прийшло так, як повинно було прийти, заздрість і жадоба влади сіє насіння,

на високу владу правління слідують святотатство і зрада.

По всій країні розгорається війна, змітає цілі народи,

і останнє, але не в останню чергу, Драконів і сенс цього світу.

Сафіра... Я ось-ось втрачу серце назавжди

Сафіра... ніякої злої магії, жодної темної ночі в світі вона не буде

керувати.

Сафіра... тоді ти мусиш покататися на даху світу, який згорить у вічності

Сафіра... давай битись, полюбимо чи загинемо разом.

З каменів вилуплюється дракон, і останній у своєму роді,

який ще не пройшов пік життя.

Так вони їздять разом, летять з вітром,

щоб свобода і мир були не лише мріями.

(Дякую Робін за текст)