Lichtblick - Schandmaul

Ich schritt auf verschlungenen Pfaden,

durch den großen dichten Wald.

hatte schwere Last zu tragen

und der Tag war bitterkalt.

Düster auch der Sinne Wege,

einsam war mein junges Herz,

den Daheim war keine Liebste,

die da lindert meinen Schmerz.

Da plötzlich an verborgener Kreuzung,

Eilt sie wie der Wind vorbei,

ein Lichtblick, eine Schönheit,

zartes Wesen, weiß das Kleid.

Seitdem komm’ich Tag für Tag,

hoffe sie erneut zu sehen,

sie zu treffen, sie zu küssen,

doch ich hätte es wissen müssen…

Es war nur der Moment,

der Augenblick,

dann war’s vorbei,

ich ließ sie ziehen,

und ich werde sie nie

wieder sehen!

So wallend lang das Schwarze Haar,

so süß und weiß und rein die Haut,

ein Anblick der mich Schaudern lässt,

mein Herz schlägt wild, mein Herz schlägt laut

Vom Schlag gerührt mit offenem Mund,

Sprachlos und mit ganz weichen Knien,

die Last am Rücken wird so leicht,

wie die Wolken, die da ziehen…

Doch nur ein Augenblick — sie ist vorbei

und meinem Blick entschwunden.

Ich bin gelähmt, kann mich nicht rühren,

bin wie am Boden festgebunden…

Seitdem komm’ich Tag für Tag,

hoffe sie erneut zu sehen,

sie zu treffen, sie zu küssen,

doch ich hätte es wissen müssen…

Es war nur der Moment, der Augenblick,

dann war’s vorbei, ich ließ sie ziehen,

und ich werde sie nie wieder sehen!

Nur der Moment, der Augenblick,

dann war’s vorbei, ich ließ sie ziehen,

und ich werde sie nie wieder sehen!

Nur der Moment, der Augenblick,

dann war’s vorbei, ich ließ sie ziehen,

und ich werde sie nie wieder sehen!

Es war nur der Moment, der Augenblick,

dann war’s vorbei, ich ließ sie ziehen,

und ich werde sie nie wieder sehen!

Nur der Moment, der Augenblick,

dann war’s vorbei, ich ließ sie ziehen,

und ich werde sie nie wieder sehen!

Nur der Moment, der Augenblick,

dann war’s vorbei, ich ließ sie ziehen,

und ich werde sie nie wieder sehen!

Я йшов звивистими стежками

через великий густий ліс.

довелося нести тяжкий тягар

і день був люто холодний.

Темні також шляхи почуттів,

самотнім було моє молоде серце

бо коханця вдома не було

це полегшує мій біль.

Раптом на прихованому роздоріжжі,

вона мчить, як вітер,

промінь світла, краса,

тонка істота, знає сукню.

Відтоді я приїжджаю день у день

сподіваюся побачити її знову

зустріти її, поцілувати її,

але я мав знати...

Це був просто момент

момент,

потім все закінчилося

Я відпустив її

і я ніколи не буду

побачити ще раз!

Так довго розпливається чорне волосся,

така солодка, біла й чиста шкіра

видовище, яке змушує мене здригатися

моє серце шалено б’ється, серце б’ється голосно

шокований з відкритим ротом,

Безмовний і з дуже слабкими колінами,

навантаження на спину стає таким легким

як хмари, що рухаються там...

Але лише мить — все закінчилося

і зник з моїх очей.

Я паралізований, не можу рухатися

Я прив'язаний до землі...

Відтоді я приїжджаю день у день

сподіваюся побачити її знову

зустріти її, поцілувати її,

але я мав знати...

Це був просто момент, момент

потім все закінчилося, я відпустив її

і я більше ніколи її не побачу!

Просто момент, момент

потім все закінчилося, я відпустив її

і я більше ніколи її не побачу!

Просто момент, момент

потім все закінчилося, я відпустив її

і я більше ніколи її не побачу!

Це був просто момент, момент

потім все закінчилося, я відпустив її

і я більше ніколи її не побачу!

Просто момент, момент

потім все закінчилося, я відпустив її

і я більше ніколи її не побачу!

Просто момент, момент

потім все закінчилося, я відпустив її

і я більше ніколи її не побачу!