Leb - Schandmaul

Gleich der rose, strahlend schön, die blüht im Morgenschein

Die stetig wächst zum Licht Empor, nie zweifelnd ihres seins

So magst du wachsen, blüh'n

Gedeihen, zu früh die Kraft versiegt

Bis du gewahr dem hohlen Schein

Am Sterbebett einst liegst

So magst du wachsen, blüh'n

Gedeihen, zu früh die Kraft versiegt

Bis du gewahr dem hohlen Schein

Am Sterbebett einst liegst

Leb!

leb'!

Ehe deine Sehnsucht stirbt, ehe durch den

Hauch des zeitlosen kraft und Fluss versiegen

Gib!

gib

All deine Lebenskraft, den Träumen deines Herzens

Deines freien Geist’s Vision

Gleich dem Vieh, in Sicherheit sich wiegt in trauter Herde

Nie geht allein ein stück des Wegs, den blick stetig zur erde

So magst du ängstlich und gebückt beschleichen deine Wege

Der Leichtigkeit zu weit entrückt, um wahres glück zu sehen

So magst du ängstlich und gebückt beschleichen deine wege

Der Leichtigkeit zu weit entrückt, um wahres glück zu sehen

So magst du wachsen, blüh'n

Gedeihen, zu früh die kraft versiegt

Bis du gewahr dem hohlen schein

Am Sterbebett einst liegst

So magst du wachsen, blüh'n

Gedeihen, zu früh die kraft versiegt

Bis du gewahr dem hohlen schein

Am Sterbebett einst liegst

Gleich der sonne hell, die alles leben nährt

Folgend ihrem weg uns die ihre kraft gewährt

Folge deinem lauf zum dunkel und zum licht

Bis in liebe und vertrauen, dein Lebenslicht erlischt

So magst du wachsen, blüh'n

Gedeihen, zu früh die kraft versiegt

Bis du gewahr dem hohlen schein

Am Sterbebett einst liegst

So magst du wachsen, blüh'n

Gedeihen, zu früh die kraft versiegt

Bis du gewahr dem hohlen schein

Am Sterbebett einst liegst

Як троянда, сяюча прекрасна, що розквітає в ранковому світлі

Що неухильно зростає до світла, ніколи не сумніваючись у його бутті

Так ти любиш рости, цвісти

Процвітайте, сили висихають занадто рано

Поки ви не усвідомите порожнистий вигляд

Колись лежав на смертному ложі

Так ти любиш рости, цвісти

Процвітайте, сили висихають занадто рано

Поки ви не усвідомите порожнистий вигляд

Колись лежав на смертному ложі

Живи!

живи!

До того, як померла твоя туга, до того, як через

Дотик безчасової потужності та потоку висихають

Дай!

дати

Вся твоя життєва сила, мрії твого серця

Бачення вашого вільного духу

Як худоба, безпечний у знайомому стаді

Ніколи не проходьте частину шляху поодинці, завжди дивлячись на землю

Тож вам подобаються тривожні й сутулі повзати

Занадто далеко від легкості, щоб побачити справжнє щастя

Ось так ти любиш стривожених і згорблених повзати

Занадто далеко від легкості, щоб побачити справжнє щастя

Так ти любиш рости, цвісти

Процвітайте, занадто рано сили висихають

Поки ви не усвідомите порожнистий вигляд

Колись лежав на смертному ложі

Так ти любиш рости, цвісти

Процвітайте, занадто рано сили висихають

Поки ви не усвідомите порожнистий вигляд

Колись лежав на смертному ложі

Яскравий, як сонце, що живить усе життя

Іти її шляхом, який дає нам її силу

Слідуйте за своїм бігом до темряви і до світла

До зустрічі в любові і довірі, ваше світло життя згасає

Так ти любиш рости, цвісти

Процвітайте, занадто рано сили висихають

Поки ви не усвідомите порожнистий вигляд

Колись лежав на смертному ложі

Так ти любиш рости, цвісти

Процвітайте, занадто рано сили висихають

Поки ви не усвідомите порожнистий вигляд

Колись лежав на смертному ложі