Ein Stück Regenbogen - Schandmaul

Ich kam des Wegs und seh' Dich sitzen,

dort wo du schon ewig sitzt

und wo Du auch noch sitzen wirst, wenn ich

schon lange nicht mehr da bin.

Deine Augen schau’n mich müde an,

völlig ausgelaugt und leer.

Bist ausrangiert schon viel zu lang,

kein Funken Glut, kein bisschen Feuer mehr.

Der Anblick macht mich traurig,

weil ich weiß, dass das nicht Du bist.

Warum lässt Du Dich fallen?

Ich weiß doch was noch da ist…

Hier nimm meine Hand,

ich nehm' Dich ein Stück mit,

den Weg, den Du mich jahrelang geführt hast.

Bleib hier nicht sitzen — Du erfrierst!

Es geht nicht ohne Dich:

Die Suche nach dem Ende des Regenbogens,

ein Stück vom Ende des Regenbogens —

für uns zwei.

Bist voraus geschritten Tag für Tag,

ich kam kaum hinterdrein.

Ein leuchtend Punkt am Horizont,

das Leuchtfeuer, die Sonne, die mir scheint.

Der Wind hat oft gedreht,

der Regen den Zweifel noch geschürt,

doch es war niemals wirklich Angst,

ich wusste vorn ist jemand, der mich führt.

Doch hab ich Dich jetzt eingeholt,

weit vor Deiner Zeit.

Und wenn es nicht alleine geht,

dann halt den Rest des Wegs zu zweit…

Hier nimm meine Hand,

ich nehm' Dich ein Stück mit,

den Weg, den Du mich jahrelang geführt hast.

Bleib hier nicht sitzen — Du erfrierst!

Es geht nicht ohne Dich:

Die Suche nach dem Ende des Regenbogens,

ein Stück vom Ende des Regenbogens —

es ist nicht mehr weit

Я прийшов по дорозі і побачив, що ти сидиш

де ти сидів вічно

і де ти також сидітимеш, коли я

Я там давно не був.

Твої очі дивляться на мене втомлено

повністю осушений і порожній.

Ви були відкинуті занадто довго

ані іскри вугілля, ані трішки вогню.

вид мене засмучує

бо я знаю, що це не ти.

Чому ти дозволяєш собі впасти?

Я знаю, що ще є...

Ось візьми мою руку

Я візьму тебе з собою

шлях, яким ти вела мене роками.

Не сідай тут — замерзнеш!

Без вас це не працює:

У пошуках кінця веселки

шматочок кінця веселки —

для нас.

ти йшов вперед день за днем,

Я ледве наздогнав.

Сяюча точка на горизонті,

маяк, сонце, що світить мені.

Вітер часто змінювався

дощ викликав сумніви

але це ніколи не був страх

Я знав, що попереду є хтось, хто направить мене.

Але зараз я вас наздогнав

далеко випередив свій час.

І якщо ти не можеш зробити це сам,

потім тримай решту шляху разом...

Ось візьми мою руку

Я візьму тебе з собою

шлях, яким ти вела мене роками.

Не сідай тут — замерзнеш!

Без вас це не працює:

У пошуках кінця веселки

шматочок кінця веселки —

це недалеко