Drei Lieder - Schandmaul

Ein hoher Frst rief zum Turnier;

der Barden und der Snger hin.

Sie sollten spielen ihre Lieder ihm zu frnen, das der Sinn

Dem Sieger winkte Gold und Silber und so eilten sie herbei.

Die Luft erfllt von ihren Klngen, ein groes Fest fr’s Volk dabei.

Viele hatten schon gesungen, als ein junger Mann trat vor:

«Darf ich Euch mein Liedlein singen?»

der Pbel johlte laut I’m Chor.

Ein Knig brachte Kriege einst, zerstrte meine Stadt,

Und meinen Bruder schlug er tot, den Einz’gen, den ich hatt'

Ein Knig brachte Kriege einst, zerstrte meine Stadt,

Und meinen Bruder schlug er tot, den Einz’gen, den ich hatt'

Da war der Barde pltzlich still, das Volk blickt sich verwundert an.

Der Frst meint: «Soll das alles sein?

Hat das Lied nur einen Reim?»

Der Snger hob erneut die Stimme, Stille herrschte um ihn her,

Jeder lauschte ganz gebannt der zweiten Strophe umso mehr.

Ich nahm ein Schwert und tat den Schwur, der Rache und des Rechts,

Nach vielen Jahren steh' ich hier, die Klinge nach dir lechzt.

Ich nahm ein Schwert und tat den Schwur, der Rache und des Rechts,

Nach vielen Jahren steh' ich hier, die Klinge nach dir lechzt.

Mit diesen Worten zieht er blank, durchbohrt des Frsten bses Herz.

Als dieser tot am Boden liegt, des Barden Herz ist frei von Schmerz.

«Ein Lied hab' ich noch zu singen!», schreit der Snger hin zum Volk.

«Dann knnt Ihr mich zum Galgen bringen, wenn Ihr es denn dann noch wollt.

Jetzt ist er tot, die Rache mein, das Liedlein endet hier.

Hrt mir nur zu, denn vor Euch steht der Sieger vom Turnier.

Jetzt ist er tot, die Rache mein, das Liedlein endet hier.

Hrt mir nur zu, denn vor Euch steht der Sieger vom Turnier."

Високий принц покликав на турнір;

бард і співак.

Вони повинні грати свої пісні, щоб догодити йому, ось сенс

Золото і срібло манили переможця, і вони кинулися.

Повітря наповнене їхніми звуками, велике свято для людей.

Багато вже співали, коли наперед вийшов юнак:

— Можна я заспіваю тобі мою пісеньку?

натовп голосно загукала «Я хор».

Колись король навів війни, зруйнував моє місто,

І він убив мого брата, єдиного у мене

Колись король навів війни, зруйнував моє місто,

І він убив мого брата, єдиного у мене

Тоді бард раптом затих, люди здивовано дивляться один на одного.

Принц каже: «Це все?

Чи пісня тільки римується?»

Співак знову підвищив голос, навколо запанувала тиша,

Другий куплет усе більше слухали зачаровано.

Я взяв меч і склав клятву помсти і справедливості

Через багато років я стою тут, лезо тужить за тобою.

Я взяв меч і склав клятву помсти і справедливості

Через багато років я стою тут, лезо тужить за тобою.

Цими словами він вимальовує пусте, пронизує зле серце князя.

Коли він лежить мертвий на землі, серце барда вільне від болю.

«Мені ще пісню заспівати!» — кричить до людей співак.

«Тоді ви можете відвести мене на шибеницю, якщо ще хочете.

Тепер він мертвий, моя помста, пісенька тут закінчується.

Просто послухайте мене, адже перед вами стоїть переможець турніру.

Тепер він мертвий, моя помста, пісенька тут закінчується.

Просто послухайте мене, бо перед вами стоїть переможець турніру».