Der Spielmann - Schandmaul

Mit Hunger und Klte verbring' ich die Nacht,

Der Tag hat wie immer kein Brot mir gebracht.

Mein treuer Begleiter seitdem mein Vater starb,

Ist seine Laute, die vorm Tod er mir gab.

Die Mutter lief weg an einen fernen Ort.

Fr die Gunst eines Mannes jagte sie mich fort.

Ich zieh' nun umher singe traurige Lieder,

Die Nacht ist sehr kalt, vielleicht erwach ich nie wieder.

Nun steh' ich am Fenster, schau hinaus in die Nacht

Und lebe ein Leben, das vom Teufel gemacht.

Doch da seh ich Augen so glhend und rot,

Es holt mich der Teufel in der Stunde der Not.

Ich hr seine Stimme, die sanft zu mir spricht:

«Ich mach Dir ein Angebot, frchte Dich nicht.

Ruhm und Geld geb ich Dir und vieles mehr.

Das erste Weib, das du liebst gib dafr her!"

Ich liebte noch nie und so wird’s immer sein.

Der Handel soll hiermit besiegelt sein!

Nun steh' ich am Fenster, schau hinaus in die Nacht

Und lebe ein Leben, das vom Teufel gemacht.

Nun spiele ich wieder wie von Geisterhand,

Erklingen die Lieder in mchtigem Klang.

Im Rausch der Musik sind die Menschen gebannt,

Der Knig der Spielleut' werde ich genannt.

Reichtum und Wolllust sind nun mein Leben.

Die Herzen der Frauen sind mir ergeben.

Was immer ich will, es wird mir geschenkt,

Rcksicht und Migung sind mir fremd.

Nun steh' ich am Fenster, schau hinaus in die Nacht

Und lebe ein Leben, das vom Teufel gemacht.

Da pltzlich geschieht es, ich seh ihr ins Gesicht,

Die glnzenden Augen — wie Sonnenlicht.

Sie schaut mich an und direkt in mein Herz.

Ich fhlt die Wahrheit wie rasenden Schmerz.

Sie hatte sofort meine Sinne gefangen,

Doch werde ich nimmer mehr zu ihr gelangen,

Denn schon grinst des Teufels Fratze mich an,

Erinnert mich an den geschworenen Bann.

З голодом і холодом я ночую

Як завжди, день не приніс мені хліба.

Мій вірний супутник після смерті мого батька,

Це його лютня, яку він подарував мені перед смертю.

Мати втекла кудись далеко.

За чоловічу прихильність вона мене прогнала.

Я зараз рухаюся, співаю сумні пісні

Ніч дуже холодна, можливо, я більше ніколи не прокинуся.

Тепер я стою біля вікна і дивлюся в ніч

І жити життям, створеним дияволом.

Але потім я бачу очі такі сяючі й червоні,

Диявол забере мене в годину потреби.

Я чую, як його голос тихо говорить зі мною:

«Я зроблю тобі пропозицію, не хвилюйся.

Я дам тобі славу, гроші та багато іншого.

Дай мені першу жінку, яку ти полюбиш!»

Я ніколи не любив і завжди буду.

Угода має бути скріплена!

Тепер я стою біля вікна і дивлюся в ніч

І жити життям, створеним дияволом.

Тепер я знову граю, ніби за чарою,

Пісні лунають могутнім звуком.

В сп'яненні музики люди зачаровані,

Мене називають королем менестрелів.

Багатство і хіть тепер моє життя.

Серця жінок віддані мені.

Все, що я хочу, мені дадуть

Уважність і помірність мені чужі.

Тепер я стою біля вікна і дивлюся в ніч

І жити життям, створеним дияволом.

Раптом так буває, я дивлюсь їй в обличчя,

Сяючі очі - як сонячне світло.

Вона дивиться на мене і прямо в моє серце.

Я відчуваю правду як шалений біль.

Вона одразу захопила мої почуття,

Але я більше ніколи до неї не доберуся,

Бо обличчя диявола вже посміхається мені,

Нагадує мені про присягу заборону.