Das Seemannsgrab - Schandmaul

Am ersten Tag — es graut der Morgen, der Jüngling holt die Netze ein.

Es ist bitterkalt, die Brise steif, der Nebel hüllt das Boot ganz ein.

Er träumt von warmer Stube noch, als die lieblich Stimme ihn ereilt.

«Dich friert wohl?

Weisst du, niemand friert, wenn er in meinem Reich verweilt.»

Was staunt der Fischer als er erblickt ein Mädchen auf den nahen Klippen,

wunderschön ist’s anzusehen, das wallend Harr, die vollen Lippen.

Doch — oh je — dem Fischer fröstelt, als er den Unterleib gewahrt.

Nicht Beine, einen Fischleib sieht er und flieht zum Hafen seiner Heimat.

Man hört Geschichten, Mythen, Sagen,

Engelsgleich ihr golden Haar,

wüsste ich nur wo, ich würde es wagen,

zu lauschen dem Gesang — fürwahr!

Für einen Kuss von ihren Lippen

würde ich alles geben, was ich hab'!

Mein Hab und Gut und meine Seele…

Am zweiten Tag — die gleiche Stelle, die ganze Nacht an sie gedacht,

die Schönheit auf der Klippe gestern hat ihn um den Schlaf gebracht.

Seine Augen suchen noch als Gesänge ihm sein Herz erweichen:

«In meinem Reich am Grund der See, nie Schmerz und Sorgen dich erreichen!»

Am dritten Tag — die gleiche Stelle, die ganze Nacht lang hielt er Wacht,

nicht aus dem Ohr die süssen Känge, tiefe Sehnsucht ist entfacht.

Er lehnt sich weit über die Reeling, zu erblicken diese Frau.

Da ist sie, ganz nah bei ihm und streckt die Hände nach ihm aus.

Man hört Geschichten, Mythen, Sagen,

Engelsgleich ihr golden Haar,

wüsste ich nur wo, ich würde es wagen,

zu lauschen dem Gesang — fürwahr!

Für einen Kuss von ihren Lippen

würde ich alles geben, was ich hab'!

Mein Hab und Gut und meine Seele…

Man hört Geschichten, Mythen, Sagen,

Engelsgleich ihr golden Haar,

wüsste ich nur wo, ich würde es wagen,

zu lauschen dem Gesang — fürwahr!

Für einen Kuss von ihren Lippen

würde ich alles geben, was ich hab'!

Mein Hab und Gut und meine Seele…

«So komm doch!»

lockt sie und er streckt sich, greift behutsam ihre Hand.

Sie zieht sanft und er lässt sich gleiten, über den Bootsrand.

Sie umarmt ihn, küsst ihn innig — gerne lässt er es geschehen.

Sie nimmt ihn mit sich, immer tiefer und er wart nie mehr gesehen.

Man hört Geschichten, Mythen, Sagen,

Engelsgleich ihr golden Haar,

wüsste ich nur wo, ich würde es wagen,

zu lauschen dem Gesang — fürwahr!

Für einen Kuss von ihren Lippen

würde ich alles geben, was ich hab'!

Mein Hab und Gut und meine Seele…

Man hört Geschichten, Mythen, Sagen,

Engelsgleich ihr golden Haar,

wüsste ich nur wo, ich würde es wagen,

zu lauschen dem Gesang — fürwahr!

Für einen Kuss von ihren Lippen

würde ich alles geben, was ich hab'!

Mein Hab und Gut und meine Seele — würd' folgen in ihr Seemansgrab…

Першого дня — світає, молодь тягне сіті.

Страшно холодно, вітер жорсткий, туман повністю огортає човен.

Він все ще мріє про теплу кімнату, коли його наздоганяє милий голос.

«Вам холодно?

Знаєш, ніхто не замерзає, коли залишається в моєму королівстві».

Чому рибалка дивується, коли бачить дівчину на сусідніх скелях,

На це красиво дивитися, розпущене волосся, повні губи.

Але — о боже — рибалка тремтить, коли бачить своє черевце.

Він бачить не ноги, а тіло риби і тікає до порту своєї батьківщини.

Ви чуєте історії, міфи, саги,

як ангели її золоте волосся,

Якби я тільки знав, де, я б наважився

слухати пісню — справді!

За поцілунок з її губ

Я б віддала все, що маю!

Мої речі і моя душа...

На другий день — те саме місце, думав про неї всю ніч,

вчорашня краса на скелі не давала йому спати.

Його очі все ще шукають, як пісні пом'якшують його серце:

«У моєму королівстві на дні морському біль і смуток ніколи не досягнуть тебе!»

На третій день — на тому самому місці, всю ніч сторожив,

не з вуха солодкі звуки, розпалюється глибока туга.

Він далеко нахиляється через перила, щоб побачити цю жінку.

Ось вона, дуже близько до нього і тягнеться до нього.

Ви чуєте історії, міфи, саги,

як ангели її золоте волосся,

Якби я тільки знав, де, я б наважився

слухати пісню — справді!

За поцілунок з її губ

Я б віддала все, що маю!

Мої речі і моя душа...

Ви чуєте історії, міфи, саги,

як ангели її золоте волосся,

Якби я тільки знав, де, я б наважився

слухати пісню — справді!

За поцілунок з її губ

Я б віддала все, що маю!

Мої речі і моя душа...

"Давай!"

заманює її і тягнеться, ніжно хапаючи її за руку.

Вона обережно тягне, і він ковзає через борт човна.

Вона обіймає його, глибоко цілує — він щасливий, щоб це сталося.

Вона бере його з собою все глибше і глибше і сподівається, що більше ніколи його не побачить.

Ви чуєте історії, міфи, саги,

як ангели її золоте волосся,

Якби я тільки знав, де, я б наважився

слухати пісню — справді!

За поцілунок з її губ

Я б віддала все, що маю!

Мої речі і моя душа...

Ви чуєте історії, міфи, саги,

як ангели її золоте волосся,

Якби я тільки знав, де, я б наважився

слухати пісню — справді!

За поцілунок з її губ

Я б віддала все, що маю!

Мої речі і моя душа — підуть до її моряцької могили...