Потусторонняя - Сати Казанова

Мы могли бы спать в одной постели,

Могли б укрываться одним одеялом.

И долгими, зимними вечерами

Вслух бы читали друг-другу романы.

Утром могли бы есть и пить кофе

Солнце сквозь шторы,

Как взбитые сливки…

А после могли бы спускать на землю

Падать на землю,

С тобой в одном лифте…

А я потусторонняя!

Я по ту строну от тебя!

А я, я незнакомая

И незаконная любовь твоя…

Как фары в метро

по ночным коридорам

несёмся вдвоем мы и рвёмся на волю

Мы — эти двое, чем-то похожи…

Крыльями что ли?

Рисунком ладони?

С тобой мы однажды

Могли бы поверить

Что наша любовь

Словно флагом на крыше!

Я каждое утро спускаюсь на землю…

С тобой в одном лифте, но ты не видишь!

А я потусторонняя!

Я по ту строну от тебя!

А я, я незнакомая

и незаконная любовь твоя…

Ми могли б спати в одному ліжку,

Могли б укриватися однією ковдрою.

І довгими, зимовими вечорами

Вголос би читали один одному романи.

Вранці могли б їсти і пити каву

Сонце крізь штори,

Як збиті вершки.

А після могли би спускати на землю

Падати на землю,

З тобою в одному ліфті…

А я потойбічне!

Я за тією строною від тебе!

А я, я незнайома

І незаконне кохання твоє…

Як фари в метро

нічними коридорами

несемося вдвох ми і рвемося на волю

Ми — ці двоє, чимось схожі...

Що крилами?

Малюнок долоні?

З тобою ми одного разу

Могли би повірити

Що наше кохання

Немов прапором на даху!

Я щоранку спускаюся на землю…

З тобою в одному ліфті, але ти не бачиш!

А я потойбічне!

Я за тією строною від тебе!

А я, я незнайома

і незаконне кохання твоє…