Now, O Now, I Needs Must Part - Rolf Lislevand, Marianne Hirsti, Джон Доуленд

Now, o now, I needs must part

Parting though I absent mourn

Absence can no joy impart

Joy once fled cannot return

While I live I needs must love

Love lives not when hope is gone

Now at last despair doth prove

Love divided loveth none

Sad despair doth drive me hence

This despair unkindness sends

If that parting be offence

It is she which then offends

Dear, when I from thee am gone

Gone are all my joys at once

I loved thee and thee alone

In whose love I joyed once

And although your sight I leave

Sight wherein my joys do lie

Till that death do sense bereave

Never shall affection die

Sad despair doth drive me hence

This despair unkindness sends

If that parting be offence

It is she which then offends

Dear, if I do not return

Love and I shall die together

For my absence never mourn

Whom you might have joyed ever

Part we must though now I die

Die I do to part with you

Him Despair doth cause to lie

Who both lived and dieth true

Sad despair doth drive me hence

This despair unkindness sends

If that parting be offence

It is she which then offends

Тепер, о зараз, мені потрібно розлучитися

Розставання, хоча я відсутній сумую

Відсутність не може принести радості

Радість, коли втекла, не може повернутися

Поки я живу, мені потрібна любов

Любов живе не тоді, коли зникла надія

Тепер нарешті відчай підтверджується

Любов, розділена, нікого не любить

Сумний відчай гонить мене звідси

Цей розпач недобрість посилає

Якщо це розставання — образа

Це вона потім ображає

Любий, коли я від тебе піду

Минули всі мої радощі відразу

Я любив тебе і тільки тебе

Чиїм коханням я колись раділа

І хоча твій зір я залишу

Погляд, у якому лежать мої радощі

Поки ця смерть не осягне почуття тяжкої втрати

Ніколи не помре любов

Сумний відчай гонить мене звідси

Цей розпач недобрість посилає

Якщо це розставання — образа

Це вона потім ображає

Шановний, якщо я не повернуся

Любов і я помремо разом

За мою відсутність ніколи не сумуй

Кому ви могли б коли-небудь радіти

Частково, ми мусимо, хоча зараз я помираю

Я роблю розлучитися з тобою

Його відчай змушує брехати

Хто правдивий і жив, і помер

Сумний відчай гонить мене звідси

Цей розпач недобрість посилає

Якщо це розставання — образа

Це вона потім ображає