Благодать - Рок-острова

Осень с неба жёлтым светом льёт на землю благодать,

И уже не надо лета;

мне всё осень может дать.

Всё, о чём душа страдает, но под час молчит о том —

Дождь из прошлого стирает и уносит ярким сном.

Всё, о чём душа страдает, дождь из прошлого стирает.

И сезона нет прекрасней, чем осенняя пора.

Я давно уже согласен в этой осени сгорать;

И кружиться листопадом, снова падать и взлетать.

Знаешь, осенью так надо — о несбыточном мечтать!

И кружиться листопадом;

Снова падать и взлетать.

И взлетать!

И кружиться листопадом, снова падать и взлетать.

Знаешь, осенью так надо — о несбыточном мечтать!

И кружиться листопадом;

Снова падать и взлетать.

И взлетать!

Взлетать.

Осінь з неба жовтим світлом ллє на землю благодать,

І вже не треба літа;

мені все осінь може дати.

Все, про що душа страждає, але часом мовчить про тому —

Дощ з минулого стирає і забирає яскравим сном.

Все, про що душа страждає, дощ з минулого стирає.

І сезону немає прекраснішої, ніж осіння пора.

Я давно вже згоден цієї осені згорати;

І кружлятись листопадом, знову падати і злітати.

Знаєш, восени так треба — про нездійсненне мріяти!

І кружляти листопадом;

Знову падати і злітати.

І злітати!

І кружлятись листопадом, знову падати і злітати.

Знаєш, восени так треба — про нездійсненне мріяти!

І кружляти листопадом;

Знову падати і злітати.

І злітати!

Злітати.