Приговоренный к молчанию - Откровения Дождя

На рунах судьбы снег чертил эпитафии,

И скорбящие лики одаривал сном.

Я нашел себя там, где находят страдания

Вовлеченный в мелодию тех похорон.

Я обрел и его, неприкаянно ставшего

Отголоском симфонии траурных месс

«С миром спи" — пропоют напоследок усопшему,

Горсть земли подарив, и наложат запрет.

Там где боль пронизала стужа,

Сопоставив с тоской только блажь.

Умирает, завет не нарушив,

Пригвожденный к молчанию страж.

В ленты скорби завернуты руки

И венками из слез лишь полны,

Оглушенный надрывом разлуки,

Он сшивает изломы судьбы.

Серебряный ветер нес проблеск потери,

И слова скоротечно терялись во лжи.

Вместе были, и вместе остались скорбеть…

Там где я изрекаю, там — в безмолвии ты.

На рунах долі сніг креслив епітафії,

І скорботні лики обдаровував сном.

Я знайшов себе там, де знаходять страждання

Залучений у мелодію тих похоронів.

Я знайшов і того, хто неприкаяно став.

Відлунням симфонії жалобних мес

«С світом спи» — проспівають наостанок покійному,

Жменя землі подарувала, і накладуть заборону.

Там де біль пронизав холод,

Зіставивши з тугою тільки дурощі.

Вмирає, завіт не порушивши,

Пригводжений до мовчання страж.

У стрічки скорботи загорнуті руки

І вінками із сліз лише повні,

Оглушений надривом розлуки,

Він зшиває злами долі.

Срібний вітер ніс проблиск втрати,

І слова швидкоплинно губилися в брехні.

Разом були, і разом залишилися сумувати…

Там де я висловлююся, там — в безмовності.