На прозрачных глазах - Откровения Дождя

Кисти рук- последние точки энергии.

Осознания того, что всё замерло,

Нет.

В абсолюте инерция.

Я потерял свой цвет.

Познавший света боль,

Укрыт пергаментом кожи

Матери земли…

Скорбит молча правдиво,

Не лжёт криком.

Больше не молится богам,

Потому что сам стал ликом.

Бликом жалящих лучей

Тысячи светил,

На прозрачных глазах играя…

Его небо вбито кольями

В мощи подо мной,

Постоянный ноль собой отождествляя.

Это для тебя,

Видишь?

Для тебя разгорелось утро-

Это мой оскал…

Замерший оскал провожает ночь.

В системе лабиринтов,

Обозначающих наше движение,

Расставлены акценты,

Хаотично выбраны цели.

Обоюдно решение градации.

Перманентен показатель статуса,

Ушедших немного раньше,

Сломавших свобод радиус.

Кисті рук-останні точки енергії.

Усвідомлення того, що все завмерло,

Ні.

В абсолюті інерція.

Я втратив свій колір.

Біль, що пізнав світла,

Укритий пергаментом шкіри

Матері землі.

Сумує мовчки правдиво,

Не бреше криком.

Більше не молиться богам,

Тому що сам став ликом.

Бликом жалких променів

Тисячі світил,

На прозорих очах граючи…

Його небо вбите кілками

В мощі піді мною,

Постійний нуль собою ототожнюючи.

Це для тебе,

Бачиш?

Для тебе розгорівся ранок-

Це мій оскал…

Завмерлий оскал проводжає ніч.

У системі лабіринтів,

Що позначають наш рух,

Розставлені акценти,

Хаотично вибрано цілі.

Взаємне рішення градації.

Перманентний показник статусу

Тих, що пішли трохи раніше,

Зламаних свобод радіус.