Империя белого света - Откровения Дождя

Покидает любимое небо птица

С перебитым крылом нелепо кружа

Так знакомый нам мир остается далеким

И столь отстраненным навеки от нас

Теперь разум охвачен немыслимым страхом

В миг последний никто не будет со мной

Все, к чему я по жизни стремился

В одночасье становится горькой судьбой

Ты стоишь предо мной, мой незыблемый образ

От тебя ли теперь покаяния ждать?

Рассыпаешься в прах, я требовал многого

Забывая частицу добра отдать

Мои мысли подобны горным рекам

Что в бурлящих потоках теряют суть

Я смог бы ответить на все вопросы

Только время ушло и его не вернуть

Распростерлось бескрайнее поле

Монументом бесцельно прожитых лет

Зазеркалье, империя белого света

Я приму эту ложь, раз уж правды тут нет…

Залишає улюблене небо птах

З перебитим крилом безглуздо кружля

Так знайомий нам світ залишається далеким

І настільки відстороненим навіки від нас

Тепер розум охоплений неймовірним страхом

У мить останній ніхто не буде зі мною

Все, чого я по житті прагнув

Одночасно стає гіркою долею

Ти стоїш переді мною, мій непорушний образ

Від тебе чи тепер покаяння чекати?

Розсипаєшся в прах, я вимагав багато чого

Забуваючи частку добра віддати

Мої думки подібні до гірських річок

Що в вируючих потоках втрачають суть

Я зміг би відповісти на всі питання

Тільки час пішов і не повернути його

Поширилося безкрайнє поле

Пам'ятником безцільно прожитих років

Задзеркалля, імперія білого світла

Я прийму цю брехню, якщо вже правди тут немає.