Les Limites Du Monde - Raphaël

Je t'écris de mon lit d’hôpital

Où je me remets doucement

De mon accident

Transformer ma chambre en cargo

En pique-nique dingue

Les fêtes de l’automne, du tonnerre

Une tabagie dans les couloirs

Et les petites infirmières

Et les petits plats, hum, t’y croirais pas

Et dès que je pourrai marcher

J’irai à la fenêtre

Prendre les premiers rayons du printemps

Mon vieux copain, j’ai essayé d’imaginer

A quoi pouvait ressembler cette ville il y a mille ans

Avant les périphériques, les publicités, et tout ça

C'était sûrement très bien

J’imagine qu’il y avait des champs et du vent et des étoiles

Je me réjouis de te revoir, de te parler

De faire bouger ce vrai pantin de bois

Depuis quelques semaines, les peupliers se répondent dans la cour

Du sommeil il m’en faut pas plus

Dès que je pourrai marcher, nous serons loin

Le désert sibérien, où tu voudras

Et je laisse la ville et ses rumeurs au milieu du lit défait

De tout ce blanc

Je t’attends pour de bon mon vieux copain

Je meurs des choses pour lesquelles je n’ai pas su mourir

Je meurs des choses pour lesquelles je n’ai pas su mourir

Je sais bien que la Terre est ronde

Je sais bien que la Terre est ronde

So long, mon vieux copain

So long, mon vieux copain

Я пишу тобі зі свого лікарняного ліжка

Де я потихеньку одужую

Про мою аварію

Перетворю мою спальню на вантажне судно

На шалений пікнік

Святкування осені, грім

Куріння в коридорах

І маленькі медсестри

А маленькі посудини, хм, ви не повірите

І як тільки зможу ходити

Я піду до вікна

Ловіть перші весняні промені

Мій старий друже, спробував я уявити

Як могло виглядати це місто тисячу років тому

До пристроїв, реклами та всього іншого

Це, звичайно, було дуже добре

Я уявляю, що там були поля, вітер і зірки

Я з нетерпінням чекаю зустрічі з вами знову, спілкування з вами

Щоб зрушити цю справжню дерев’яну ляльку

Останні кілька тижнів на подвір’ї тополі відповідали одна одній

Мені не потрібно більше спати

Як тільки я зможу ходити, ми будемо далеко

Сибірська пустеля, де ти будеш

І покидаю місто та його чутки посеред незастеленого ліжка

З усього цього білого

Я чекаю на тебе назавжди, мій старий друже

Я вмираю від речей, заради яких не міг померти

Я вмираю від речей, заради яких не міг померти

Я знаю, що земля кругла

Я знаю, що земля кругла

Поки, мій старий друже

Поки, мій старий друже