Et Dans 150 Ans - Raphaël

Et dans 150 ans, on s’en souviendra pas

De ta première ride, de nos mauvais choix

De la vie qui nous baise, de tous ces marchands d’armes

Des types qui votent les lois là bas au gouvernement

De ce monde qui pousse, de ce monde qui crie

Du temps qui avance, de la mélancolie

La chaleur des baisers et cette pluie qui coule

Et de l’amour blessé et de tout ce qu’on nous roule

Alors souris

Dans 150 ans, on s’en souviendra pas

De la vieillesse qui prend, de leurs signes de croix

De l’enfant qui se meurt, des vallées du tiers monde

Du salaud de chasseur qui descend la colombe

De ce que t'étais belle, et des rives arrachées

Des années sans sommeil, 100 millions de femmes et

Des portes qui se referment de t’avoir vue pleurer

De la course solennelle qui condamne sans ciller

Alors souris

Et dans 150 ans, on n’y pensera même plus

A ce qu’on a aimé, à ce qu’on a perdu

Allez vidons nos bières pour les voleurs des rues !

Finir tous dans la terre, mon dieu !

Quelle déconvenue

Et regarde ces squelettes qui nous regardent de travers

Et ne fais pas la tête, ne leur fais pas la guerre

Il leur restera rien de nous, pas plus que d’eux

J’en mettrais bien ma main à couper ou au feu

Alors souris

Et dans 150 ans, mon amour, toi et moi

On sera doucement, dansant, 2 oiseaux sur la croix

Dans ce bal des classés, encore je vois large

P’t'être qu’on sera repassés dans un très proche, un naufrage

Mais y a rien d’autre à dire, je veux rien te faire croire

Mon amour, mon amour, j’aurai le mal de toi

Mais y a rien d’autre à dire, je veux rien te faire croire

Mon amour, mon amour, j’aurai le mal de toi

Mais que veux-tu …

І через 150 років ми вже не згадаємо

Про вашу першу зморшку, про наш поганий вибір

Про життя, яке нас трахає, про всіх цих торговців зброєю

Хлопці, які ухвалюють закони там, в уряді

Про цей світ, що штовхає, про цей світ, що кричить

Час спливає, меланхолія

Тепло поцілунків і цей проливний дощ

І боляче любов і всі хитрощі

Тож посміхніться

Через 150 років ми цього не згадаємо

Про старість, що бере, про їхні хресні знаки

Про вмираючу дитину, про долини третього світу

Про мисливця на сволоч, який збиває голуба

Про те, який ти був гарний, і розірвані береги

Роки без сну, 100 мільйонів жінок і

Двері зачиняються від того, як ти плачеш

Про урочистий рід, що засуджує, не моргнувши

Тож посміхніться

А через 150 років ми й думати про це не будемо

Що ми любили, що втратили

Давай, випоїмо наше пиво для вуличних злодіїв!

Закінчи все в бруді, мій боже!

Яке розчарування

І подивіться на ці скелети, які дивляться на нас

І не дуйся, не війни з ними

Їм нічого не залишиться ні від нас, ні від них

Я б приклав руку до порізу чи вогню

Тож посміхніться

І через 150 років, моя любов, ти і я

Ми будемо тихенько, танцюючи, 2 пташки на хресті

У цьому м'ячі закритого, ще я бачу широко

Можливо, нас випрасують у дуже близькому, корабельній аварії

Але більше нічого сказати, я не хочу, щоб ви вірили

Моя любов, моя любов, я буду сумувати за тобою

Але більше нічого сказати, я не хочу, щоб ви вірили

Моя любов, моя любов, я буду сумувати за тобою

Але що ти хочеш...