La Ballade Du Pauvre - Raphaël

Je suis là chaque matin

Comme ça sur le chemin

À regarder le jour qui va et qui vient

À tendre la main

Et je vis sous un pont

Probable que j’aime pas les maisons

Ma vie je l’ai quittée

C'était il y a longtemps

Peut-être un été

Ô mon vieux je suis noir

Et du soir au matin

Plein comme une malle-cabine

Raide comme un passe-lacet

Je connais même plus mon nom

Je n’restarai pas trop tard

J’aime mieux aller ailleurs

Là où ce s’rait pas pire peut-être même meilleur

On peut toujours rêver

Non non non non

Bien content de partir

Non non non non

J’espère ne pas revenir

Ils m’ont trouvé un matin

Raide comme un parchemin

Avec dans les poches

Deux trois souvenirs rien d’autre qu’une broche

M’ont mené en camion

Dans un genre de maison

Où ils m’ont disséqué mon vieux

Tu pouvais pas t’nir guère plus longtemps

Qu’ils disaient qu’ils disaient qu’ils disaient

C’est pas brillant

Non non non non

Bien content de partir

Non non non non

J’espère ne pas revenir

Je suis là chaque matin

Comme ça sur le chemin

À regarder la vie qui va et qui vient

Qui colle à la peau

Et je m’en vais ce soir

Je finirai bien quelque part

Loin des lits en papier de mes pieds blessés

De leurs cheminées noires

Du vent du soir

Non non non non…

Я тут щоранку

Отак по дорозі

Спостерігаючи, як день приходить і йде

Щоб простягнутися

А я живу під мостом

Мабуть, я не люблю будинки

Своє життя я залишив

Це було давно

Можливо літо

О мій старий, я чорний

І з вечора до ранку

Повний як салонний багажник

Жорсткий, як шнурок

Я вже навіть не знаю свого імені

Я не затримаюсь надто пізно

Я краще поїду кудись ще

Де було б не гірше, а може навіть краще

Ми завжди можемо мріяти

Ні, ні, ні

Радий піти

Ні, ні, ні

Сподіваюся, не повернусь

Одного ранку вони знайшли мене

Жорсткий, як сувій

З у кишенях

Два три спогади не що інше, як брошка

Вів мене на вантажівці

В якомусь будинку

Де розсікали мого старого

Ви не могли довго триматися

Сказали, сказали, що сказали

Це не блискуче

Ні, ні, ні

Радий піти

Ні, ні, ні

Сподіваюся, не повернусь

Я тут щоранку

Отак по дорозі

Спостерігаючи, як життя приходить і йде

Який прилипає до шкіри

І сьогодні ввечері я їду

Я десь опинюся

Далеко від паперових ліжок моїх поранених ніг

З їхніх темних димарів

Від вечірнього вітру

Ні, ні, ні…