Dépression N°7 - Raphaël

Tu sais je claque des dents toute la nuit

Et je vole au dessus de l’océan, sombre comme la tombe où

Repose notre amour

Ceci est mon corps et mon sang

Te souviens-tu qu’on avait un rencard?

Te souviens-tu me voir oublier?

Mais je ne t’en veux pas, non… Si, non

Enfin si… Je t’en veux un peu quand même

Putain ce que j’suis crevé

Putain j’peux même plus m’endormir, à laisser passer les

Taxis vides

Les mêmes p’tits trous, mêmes journaux, mais la machine

Tourne à vide

7h du matin sur les boulevards, j’voulais juste les mêmes

Choses que tout le monde

Et le temps est dégueulasse, et notre amour boit la tasse

Et je tourne toute la journée, et toi tu sais pas comment

Entrer

Et je tourne toute la journée, sous les ponts, noyé dans

L’alcool

Toi que j’ai connu vivante comme une folle

Dépression n°7, chérie mais la vie nous met en miettes

Et je claque des dents, devant tout ce verre brisé

Poésie jetée par les fenêtres, et le génie qui se

Débraguette

Dépression n°7, au moins je t’aurais laissé que des

Lettres

Et je tourne toute la journée, et toi tu sais pas comment

Entrer

Et je tourne toute la journée, sous les ponts, noyé dans

L’alcool

Toi que j’t’ai connu vivante comme une folle

Je suis pas Roméo, mais toi t’es pas Juliette

Tes cents sales rumeurs feront bis dans ma tête

Chérie, et dépression n°7

Chérie, c’est pas là que ça s’arrête, chérie

Ти знаєш, я цілу ніч цокаю зубами

А я літаю над океаном, темний, як могила де

Спочивай нашу любов

Це моє тіло і моя кров

Пам'ятаєш, у нас було побачення?

Ти пам'ятаєш, як бачив, як я забув?

Але я не звинувачую вас, ні... Так, ні

Ну, якщо... я все одно трохи звинувачую вас

Черт, я збитий

Блін, я навіть не можу більше заснути, щоб дозволити

порожні таксі

Ті ж маленькі дірочки, ті ж колоди, але машина

Працює порожнім

7 ранку на бульварах, я просто хотів того ж

Речі, які кожен

І погода брудна, і наша любов п’є чашу

А я цілий день пряду, а ти не знаєш як

Заходити

А я цілий день крутюся, під мостами, втопився

Алкоголь

Ти, кого я знав живим, як божевільний

Депресія №7, мила, але життя розриває нас

І я цокаю зубами, перед усім цим розбитим склом

Поезію викинули у вікна, а геній те

літати

Депресія №7, принаймні, я б залишив тільки вас

листи

А я цілий день пряду, а ти не знаєш як

Заходити

А я цілий день крутюся, під мостами, втопився

Алкоголь

Ти, кого я знав живим, як божевільний

Я не Ромео, але ти не Джульєтта

Ваші сто брудних чуток повторяться в моїй голові

Мед і депресія №7

Любий, на цьому все не закінчується, любий