Addio - Raige

Da che ho memoria ho sempre amato le parole

Non le chiacchiere, quelle vuote

Parlo delle parole, quelle dense di significato

Da che ho memoria ho sempre amato le parole

Non le chiacchiere, quelle vuote

Parlo delle parole, quelle dense di significato

Che reggono i discorsi anche da sole:

Con tre sillabe spieghi uno stato d’animo

Non hai bisogno di frasi, di un periodo complicato

Non ho bisogno di basi, in un periodo complicato

Piuttosto ho bisogno di dire addio ai miei sogni spesi

Quelli più fragili, irrealizzabili, nei quali credo ancora

Che restan lì, quasi appesi, così leggeri

Che ho paura di scriverli, sparirebbero ora

Addio alla mia casa, a quel viale

A quel volere a tutti i costi una storia speciale

Addio a te, oggi finalmente

Solo con una tua foto tra le mani ti saprei disegnare

Oggi smetto di accettare, getto quella maschera

Non mi devo accontentare

La vita non lo immagina

Quanto ancora c'è da dare

Quanto devo dare a me.

Addio a tutto ciò che ho sempre odiato!

Addio alla voglia di essere il migliore

A metà tra l’orgoglio e la presunzione

Addio ai codardi, senza il fegato per provarci

Non si tagliano i traguardi

Addio bastardi senza cuore

Il mondo ha bisogno di credere nelle persone!

Addio a quel senso d’insoddisfazione perenne

Non deve esserci il malessere!

Addio al Tavor, agli antidepressivi

Che addormentano gli incubi

Ma ci rendono più simili a dei soprammobili

C'è più forza nell’ammettere la propria debolezza

Di quanta ce ne sia in quella schifezza!

Addio all’indifferenza che chiude gli occhi della gente

E fa tacere la coscienza

Ed è il più grande male di questa terra

Perchè ogni giorno fa più morti della guerra!

Oggi smetto di accettare, getto quella maschera

Non mi devo accontentare

La vita non lo immagina

Quanto ancora c'è da dare

Quanto devo dare a me.

Addio a tutto ciò che ho sempre odiato!

Addio ai falsi, traditori

A chi non ha ideali ma solo opinioni

Addio ai bugiardi e agli sfruttatori

A chi vive del lavoro degli altri

E senza curarsi delle proprie azioni

Addio agli ipocriti

A chi giudica e condanna

E poi sbaglia in modi anche peggiori

Addio a tutti voi, grandi uomini

I miei errori sono anche le mie più grandi occasioni

Benvenuta serenità

Oggi che non ho più bisogno a tutti i costi della felicità

Perchè ovunque mi sposti è solo un passo più in là

E' solo un passo più in là.

Oggi smetto di accettare, getto quella maschera

Non mi devo accontentare

La vita non lo immagina

Quanto ancora c'è da dare

Quanto devo dare a me.

Addio a tutto ciò che ho sempre odiato!

Скільки себе пам’ятаю, я завжди любив слова

Не балаканини, а порожні

Я говорю про слова, повні сенсу

Скільки себе пам’ятаю, я завжди любив слова

Не балаканини, а порожні

Я говорю про слова, повні сенсу

Які навіть самі по собі витримують промови:

Трьома складами ви пояснюєте стан душі

Не потрібні речення, складний період

Мені не потрібні основи в складний час

Скоріше мені потрібно попрощатися зі своїми витраченими мріями

Найтендітніші, недосяжні, в які я й досі вірю

Які залишаються там, майже висячі, такі легкі

Що я боюся їх писати, вони б зараз зникли

Прощай з моєю хатою, з тим проспектом

При цьому будь-якою ціною хочеться особливої ​​історії

До побачення, сьогодні нарешті

Тільки з твоєю фотографією в руках я зміг би намалювати тебе

Сьогодні я перестаю приймати, кидаю цю маску

Я не повинен бути задоволений

Життя цього не уявляє

Скільки ще можна дати

Скільки я маю дати мені.

Прощавай з усім, що я завжди ненавидів!

Прощання з бажанням бути найкращим

На півдорозі між гордістю і зухвалістю

Прощай боягузів, без сміливості пробувати

Цілі не перетинаються

До побачення безсердечні виродки

Світ має вірити в людей!

Прощай з тим вічним почуттям незадоволення

Не повинно бути нездужання!

Прощай з Тавором, з антидепресантами

Це заснуло кошмари

Але вони роблять нас більше схожими на безделушки

У визнанні своєї слабкості більше сили

Скільки всього цього лайнота!

Прощання з байдужістю, що закриває людям очі

І це глушить совість

І це найбільше зло на цій землі

Бо щодня вона приносить більше смертей, ніж війна!

Сьогодні я перестаю приймати, кидаю цю маску

Я не повинен бути задоволений

Життя цього не уявляє

Скільки ще можна дати

Скільки я маю дати мені.

Прощавай з усім, що я завжди ненавидів!

Прощайте фальшивих, зрадники

Тим, у кого немає ідеалів, а є лише думки

Прощай з брехунами та експлуататорами

Тим, хто живе за рахунок чужої праці

І незалежно від їхніх дій

Прощання з лицемірами

Кому судять і засуджують

А потім він зазнає невдачі ще гірше

Прощайте всі, великі люди

Мої помилки – це також мої найбільші шанси

Ласкаво просимо спокій

Сьогодні мені більше не потрібно щастя за будь-яку ціну

Бо куди б ти мене не переніс, це лише крок далі

Це лише крок далі.

Сьогодні я перестаю приймати, кидаю цю маску

Я не повинен бути задоволений

Життя цього не уявляє

Скільки ще можна дати

Скільки я маю дати мені.

Прощавай з усім, що я завжди ненавидів!