Перстень Анубиса - pyrokinesis

Ворон молчит

Твои демоны точат мечи

Мы готовы к войне и я как мантикора —

Собрал по кускам себя на карте города

Цепи твои так прочны

Дорогая, мы обречены

У реки мертвецов мы отчаянно влюбимся

На безымянном мой перстень Анубиса!

Мы дети двух тысячелетий

Мы дети миллениума

Солнце горит будто ядерный гриб,

Но мне все же милее луна

Как тяжелей не была моя ноша

Тащу этот крест, как подбитая лошадь

Родная, мы брошены!

И какой это не был бы труд,

Но все равно мёртвые не устают

Подари мир у ног

И мой творения венец

Это мой могильный венок

Под эти последние вздохи

Смиренно стою на пороге эпохи

И я сделал шаг, меня сразу же встретили

Радость в бутылке и счастье в пакетике!

Больше нет пути назад

И свет в конце тоннеля

Просто мои красные глаза (они горят)

И мы отчаянно влюбимся

На моём безымянном надет

Твой перстень Анубиса

Больше нет пути назад

И свет в конце тоннеля

Просто мои красные глаза (они горят)

И мы отчаянно влюбимся

На моём безымянном надет

Твой перстень Анубиса

Ты в вельветовой мантии

Я свяжу бинты мумии в бантики

Ты сжимаешь в руках гримуар

Я лью кровь на тебя

Запустить ритуал!

Я жду твоих демонов в гости

В полночь у мёртвой реки

Родная, целуй мои белые кости

И что я из них породил

Ни итог

Ни исход

Ни закат

Это новый виток

Какой новый?

Раз так

Наша жизнь это баг

Система трещит по швам

И я падаю в свой кошмар!

Жди

Всю ночь на балу меня

Жди

В самый разгар новолуния

Жди

У гроба накрыта поляна

Там моя оркестровая яма

Больше нет пути назад

И свет в конце тоннеля

Просто мои красные глаза (они горят)

И мы отчаянно влюбимся

На моём безымянном надет

Твой перстень Анубиса

Больше нет пути назад

И свет в конце тоннеля

Просто мои красные глаза (они горят)

И мы отчаянно влюбимся

На моём безымянном надет

Твой перстень Анубиса

Ворон мовчить

Твої демони точать мечі

Ми готові до війни і як мантикора

Зібрав по шматках себе на карті міста

Ланцюги твої такі міцні

Люба, ми приречені

Біля річки мерців ми відчайдушно закохаємося

На безіменному мій перстень Анубіс!

Ми діти двох тисячоліть

Ми діти міленіуму

Сонце горить як ядерний гриб,

Але мені все ж миліший місяць

Як важчою не була моя ноша

Тягну цей хрест, як підбитий кінь

Рідна, ми кинуті!

І яка це не була праця,

Але все одно мертві не втомлюються

Подаруй світ у ніг

І мій творіння вінець

Це мій могильний вінок

Під ці останні зітхання

Смиренно стою на порозі епохи

І я зробив крок, мене одразу ж зустріли

Радість у пляшці та щастя в пакетиці!

Більше немає шляху назад

І світло в кінці тунелю

Просто мої червоні очі (вони горять)

І ми відчайдушно закохаємось

На моєму безіменному одягнений

Твій перстень Анубіс

Більше немає шляху назад

І світло в кінці тунелю

Просто мої червоні очі (вони горять)

І ми відчайдушно закохаємось

На моєму безіменному одягнений

Твій перстень Анубіс

Ти в вельветової мантії

Я зв'яжу бинти мумії в бантики

Ти стискаєш у руках гримуар

Я ллю кров на тебе

Запустити ритуал!

Я чекаю твоїх демонів у гості

Опівночі біля мертвої річки

Рідна, цілуй мої білі кістки

І що я з них породив

Ні результат

Ні вихід

Ні захід

Це новий виток

Який новий?

Раз так

Наше життя це баг

Система тріщить по швам

І я падаю в свій жах!

Чекай

Усю ніч на балу мене

Чекай

У самий розпал молодика

Чекай

Біля труни накрита галявина

Там моя оркестрова яма

Більше немає шляху назад

І світло в кінці тунелю

Просто мої червоні очі (вони горять)

І ми відчайдушно закохаємось

На моєму безіменному одягнений

Твій перстень Анубіс

Більше немає шляху назад

І світло в кінці тунелю

Просто мої червоні очі (вони горять)

І ми відчайдушно закохаємось

На моєму безіменному одягнений

Твій перстень Анубіс