Коварный Макс воришка снов - pyrokinesis

Магия в каждой фразе

И кто ты на самом деле - диктует полёт фантазии

Жизнь протекает попросту будто в кинокартине

Кто видел мир через образ — примерит лицо Богини

И кажется для неё - губы сродни болезни

Целуется, а когда опускается, как по лестнице

Вниз - она бьётся током

И, кажется, в ней поместится вся любовь

Только тот, кому кажется — сразу крестится

(И пялит на неё косо)

Всё это - от лукавого

Фразы, цедя сквозь слёзы

Слипаются по слогам

И вот, смысла клубок подрос

И сплетается в облака

И до весны она родит в себе грёзы -

Он после ворует сны

Ну, как-то так

И множатся, как опарыши

Слишком капризных барышень образы и мечты

И замену картине мира

В голове рождают от излишка слов

Но когда нибудь придёт коварный Макс

Воришка снов и заберёт

Все твои мечты

Придёт и заберёт фантазии и все сны

Губы кусая в зеркало бросится словно кобра

Забрать у нее мир грёз, и Богиня лишится образа

Слышу как зов плоти я

Пол шага от фантазии до образа-подобия

Без образа подобие — пустышка

У слов меняет суть вещей коварный Макс воришка снов

(И больше нет мира грёз)

Слышу как зов плоти я

Пол шага от фантазии до образа-подобия

Без образа подобие — пустышка

У слов меняет суть вещей коварный Макс воришка снов

(И больше нет мира грёз)

Ещё мальчику знакомый дом

А ночь темна, будто стаканчик Coca-Cola

Сломана луна — она горит наполовину только

И коварный Макс во тьме, а значит ни ноги за койку

Ни ноги

Жертва обречена

Дрожь, и ползут мурашки от волоса до кости

И принцесса ещё вчера - сейчас корчится от тоски

Не первый раз случилось так

Что чей-то образ похитил коварный Макс

И даже я - рисую полы полосками

И забиваю двери, и окна гнилыми досками

Прячусь от каждой тени, какое-то безобразие

Страшно, что вдруг похитят последнюю из фантазий

Трагедия?

В самом деле

И как бы не веселило

Но каждый, кто создал образ -

Владеет Великой Силой

Кто видит через него -

Что угодно бы перенёс

А представь, что коварный Макс

Вдруг украл у тебя мир грёз

И ты снова стал сам собой

И видишь мир, каким он есть

Без образов людишки -

Везде настоящие, но пустышки

И они решат:

Мы лишь играли, но на деле

Так несчастен человек

Лишённый ролевой модели

Как они

Они просто как NPC, просто как NPC

Они просто как NPC, просто как NPC

У них все в норме, но на деле

Так несчастен человек

Лишённый ролевой модели

Магія у кожній фразі

І хто ти насправді – диктує політ фантазії

Життя протікає просто як у кінокартині

Хто бачив світ через образ – приміряє обличчя Богині

І здається для неї - губи схожі на хворобу

Цілується, а коли опускається, як сходами

Вниз – вона б'ється струмом

І, здається, в ній поміститься все кохання

Тільки той, кому здається — одразу хреститься

(І витріщає на неї косо)

Все це – від лукавого

Фрази, цедя крізь сльози

Злипаються за складами

І ось, сенсу клубок підріс

І сплітається в хмари

І до весни вона народить у собі мрії -

Він після краде сни

Ну як то так

І множаться, як опариші

Занадто примхливих панночок образи та мрії

І заміну картині світу

У голові народжують від надлишку слів

Але колись прийде підступний Макс

Злодюжка снів і забере

Усі твої мрії

Прийде та забере фантазії та усі сни

Губи кусаючи в дзеркало кинеться наче кобра

Забрати у неї світ мрій, і Богиня втратить образ

Чую як поклик плоті я

Пів кроку від фантазії до образу-подоби

Без образу подоба — пустушка

У слів змінює суть речей підступний Макс злодюжка снів

(І більше немає світу мрій)

Чую як поклик плоті я

Пів кроку від фантазії до образу-подоби

Без образу подоба — пустушка

У слів змінює суть речей підступний Макс злодюжка снів

(І більше немає світу мрій)

Ще хлопчику знайомий будинок

А ніч темна, начебто стаканчик Coca-Cola

Зламаний місяць — вона горить наполовину тільки

І підступний Макс у темряві, а значить ні ноги за ліжко

Ні ноги

Жертва приречена

Тремтіння, і повзуть мурашки від волосся до кістки

І принцеса ще вчора – зараз корчиться від туги

Не вперше сталося так

Що чийсь образ викрав підступний Макс

І навіть я - малюю підлоги смужками

І забиваю двері, і вікна гнилими дошками

Ховаюся від кожної тіні, якесь неподобство

Страшно, що раптом викрадуть останню фантазію.

Трагедія?

Справді

І як би не тішило

Але кожен, хто створив образ

Володіє Великою Силою

Хто бачить через нього

Що завгодно б переніс

А уяви, що підступний Макс

Раптом украв у тебе світ мрій

І ти знову став сам собою

І бачиш світ, яким він є

Без образів людишки

Скрізь справжні, але пустушки

І вони вирішать:

Ми лише грали, але насправді

Так нещасна людина

Позбавлений рольової моделі

Як вони

Вони просто як NPC, просто як NPC

Вони просто як NPC, просто як NPC

У них все гаразд, але насправді

Так нещасна людина

Позбавлений рольової моделі