Echo - pyrokinesis

И сколько видано антиутопий

Столько допотопных копий

Всяких идеалов, но всё разрушено, и взять хотя бы малость

От того, что каждый день как будто по канату

И под канонады праздников я будто бы рассыпался на атомы

Время собирает камни

Так хотел заполучить весь мир, но он не выделил куска мне

Не выделил ни острова, и, в космос устремляя взоры

Даже там я проиграл с позором

Закрывая ставни окон, осуждаю мир за то, что я от неба далеко так

И на кой мне рок судьбы от мученика

Если не дано мне разогнать все тучи?

А дано впитать в себя пороки поколений

Там чужой, а тут иду не с теми, не тот берег

И впустую разбазарил все идеи

Искал любовь, нашёл лишь одиночество

Искал себя и всё беспамятно стоял на месте

Стержень каменный, но воды времени

И даже этот камень сточат, разлетаясь лебединой песней

Песней боли и отчаяния

Печали, страха, одиночества и безразличия

Стороны обратной жизни

И только через муки можно увидать

Во всей красе её величие

И мы будем пылать ярче гаммы с омегой

И прочь от земли, и тут места нам нету

И небо теперь не предел, не помеха

Умрём, но останемся в вечности эхом

Пылать ярче гаммы с омегой

И прочь от земли, и тут места нам нету

И небо теперь не предел, не помеха

Умрём, но останемся в вечности эхом

И мы будем пылать ярче гаммы с омегой

И прочь от земли, и тут места нам нету

И небо теперь не предел, не помеха

Умрём, но останемся в вечности эхом

Пылать ярче гаммы с омегой

И прочь от земли, и тут места нам нету

И небо теперь не предел, не помеха

Умрём, но останемся в вечности эхом

Сквозь ладошки ускользает время

И каждая песчинка на вес золота

От марта до апреля.

Мы поделили мир бы поровну,

Но я опору потерял и в пол давлю педаль, теряя управление

И я ещё раз попрошу тебя, отдай, отдай мне в руки

Не жалей и отдай хотя б ещё немного времени

Вдоль высоковольтных башен

Разлетится эта песня, подперев под свои плечи веху

Поглощаясь обелисками многоэтажек

И я умру, навсегда увековечив эхом

Песню боли и отчаяния

Печали, страха, одиночества и безразличия

Стороны обратной жизни

И только через муки можно увидать

Во всей красе её величие

И мы будем пылать ярче гаммы с омегой

И прочь от земли, и тут места нам нету

И небо теперь не предел, не помеха

Умрём, но останемся в вечности эхом

Пылать ярче гаммы с омегой

И прочь от земли, и тут места нам нету

И небо теперь не предел, не помеха

Умрём, но останемся в вечности эхом

И мы будем пылать ярче гаммы с омегой

И прочь от земли, и тут места нам нету

И небо теперь не предел, не помеха

Умрём, но останемся в вечности эхом

Пылать ярче гаммы с омегой

И прочь от земли, и тут места нам нету

И небо теперь не предел, не помеха

Умрём, но останемся в вечности эхом

І скільки видано антиутопій

Стільки допотопних копій

Всяких ідеалів, але все зруйновано, і взяти хоча б трохи

Від того, що кожен день начебто по канату

І під канонади свят я ніби би розсипався на атоми

Час збирає каміння

Так хотів отримати весь світ, але він не виділив шматка мені

Не виділив жодного острова, і, вкосмос спрямовуючи погляди

Навіть там я програв з ганьбою

Закриваючи віконниці вікон, засуджую світ за те, що я від неба далеко так

І на кой мені рок долі від мученика

Якщо не дано мені розігнати всі хмари?

А дано ввібрати в себе вади поколінь

Там чужий, а тут іду не з тими, не той берег

І марно розбазарив усі ідеї

Шукав кохання, знайшов лише самотність

Шукав себе і все безпам'ятно стояв на місці

Стрижень кам'яний, але води часу

І навіть цей камінь сточать, розлітаючись лебединою піснею

Пісень болю і відчаю

Печалі, страху, самотності та байдужості

Сторони зворотного життя

І тільки через муки можна побачити

У всій красі її велич

І ми будемо палати яскравіше гами з омегою

І проти від землі, і тут місця нам немає

І небо тепер не межа, не перешкода

Помремо, але залишимося у вічності луною

Палати яскравіше гами з омегою

І проти від землі, і тут місця нам немає

І небо тепер не межа, не перешкода

Помремо, але залишимося у вічності луною

І ми будемо палати яскравіше гами з омегою

І проти від землі, і тут місця нам немає

І небо тепер не межа, не перешкода

Помремо, але залишимося у вічності луною

Палати яскравіше гами з омегою

І проти від землі, і тут місця нам немає

І небо тепер не межа, не перешкода

Помремо, але залишимося у вічності луною

Крізь долоні вислизає час

І кожна піщинка на вага золота

Від березня до квітня.

Ми поділили світ би порівну,

Але я пору втратив і в півдавлю педаль, втрачаючи управління

І я ще раз попрошу тебе, віддай, віддай мені в руки

Не шкодуй і віддай хоча б ще трохи часу

Вздовж високовольтних веж

Розлетиться ця пісня, підперши під свої плечі віху

Поглинаючись обелісками багатоповерхівок

І я умру, назавжди увічнивши луною

Пісню болю і відчаю

Печалі, страху, самотності та байдужості

Сторони зворотного життя

І тільки через муки можна побачити

У всій красі її велич

І ми будемо палати яскравіше гами з омегою

І проти від землі, і тут місця нам немає

І небо тепер не межа, не перешкода

Помремо, але залишимося у вічності луною

Палати яскравіше гами з омегою

І проти від землі, і тут місця нам немає

І небо тепер не межа, не перешкода

Помремо, але залишимося у вічності луною

І ми будемо палати яскравіше гами з омегою

І проти від землі, і тут місця нам немає

І небо тепер не межа, не перешкода

Помремо, але залишимося у вічності луною

Палати яскравіше гами з омегою

І проти від землі, і тут місця нам немає

І небо тепер не межа, не перешкода

Помремо, але залишимося у вічності луною