Дедлайны - pyrokinesis

Ни один вопрос, увы, не решен

И за окнами прячемся от мира, как за решётками

В облаках перелётные птицы снова споют обреченно

Сонату о том, что все когда-то становится черным

А белые полосы на шоссе, как разделительный знак

И там где закат и рассвет — мы застряли

Между двух дорог и за дверью ворот не нашли ничего

Что нити жизни сможет сплести в узелок опять!

И нас рвет на куски

И я старался не теряться, но пропал, ты прости

Моя тропа позади, и я слетел на обочину

Ведь смотрел в пустоту так долго и сосредоточенно

Извини, времени нет, времени мало, время пропало

И всё, всё время идет не по плану

Время диктует закон и время стирает в песок

И время лишь обещает, но сделать лучше никак не смогло

Орем, что нам плевать, но ускорясь

Мы делаем все для того, чтобы запрыгнуть в горящий поезд

Да лишь не умереть бы никем и не стать нелюбимым,

Но каждый миг в этом мире, как-будто сталь гильотины

Холод металла, целующий плечи

И жизни клинок беспощаден и так безупречен

И прошу, времени хоть немного отдай мне

И я молод, но так давят отовсюду дедлайны,

Но почему?

Когда придет успех — я не знаю, но подожду

Когда я полюблю — я не знаю, но подожду

Когда я все пойму — я не знаю, но подожду

И когда я умру — не знаю, но все-таки подожду

Когда же ты раскроешь все тайны?

Я прошу, передвинь немного стрелочку таймера,

А только шум от часов не дает все продумать детально

Все сложнее писать и меня так давят дедлайны!

Но подожду, когда же ты раскроешь все тайны

И я прошу, передвинь немного стрелочку таймера,

А только шум от часов не дает все продумать детально

Все сложнее писать и меня так давят дедлайны,

Но подожду, когда же ты раскроешь все тайны

И я прошу, передвинь немного стрелочку таймера,

А только шум от часов не дает все продумать детально

Все сложнее писать и меня так давят дедлайны

Но подожду

Когда придет успех — я не знаю, но подожду

Когда я полюблю — я не знаю, но подожду

Когда я все пойму — я не знаю, но подожду

И когда я умру — не знаю, но все-таки подожду

Нет ответа на столько вопросов, и

Привяжи меня тут самыми крепкими тросами

Меня уносит течение в никуда!

Я 20 лет живу, но то что ищу, нигде так и не видал!

Покажи мне, где взлетная полоса

Надо как-то жить, но прости меня, я устал

Останови этот мир на минутку и подай мне руку;

И не дай как им без конца утонуть тут никогда!

Нет ответа на столько вопросов, и

Привяжи меня тут самыми крепкими тросами

Меня уносит течение в никуда!

Я 20 лет живу, но то что ищу, нигде так и не видал!

Покажи мне, где взлетная полоса

Надо как-то жить, но прости меня, я устал

Останови этот мир на минутку и подай мне руку

И не дай как им без конца утонуть тут никогда!

Через переулки, кварталы по городам

Как в той самой песне, разбившейся пополам

Мой голос вновь пролетает меж мокрых крыш

Разнеся, будто звук отчаянья

Эту песню ты слышишь, где-то там

Через переулки, кварталы по городам

Как в той самой песне, разбившейся пополам

Мой голос вновь пролетает меж мокрых крыш

Разнеся, будто звук отчаянья — эту песню ты слышишь…

И нет ответа на столько вопросов, и

Привяжи меня тут самыми крепкими тросами

Меня уносит течение в никуда!

Я 20 лет живу, но то что ищу, нигде так и не видал!

Через переулки, кварталы по городам

Как в той самой песне, разбившейся пополам

Мой голос вновь пролетает меж мокрых крыш

Разнеся, будто звук отчаянья — эту песню ты слышишь…

Покажи мне, где взлетная полоса

Надо как-то жить, но прости меня, я устал

Останови этот мир на минутку и подай мне руку;

И не дай как им без конца утонуть тут, и тогда

Через переулки, кварталы по городам

Как в той самой песне, разбившейся пополам

Мой голос вновь пролетает меж мокрых крыш

Разнеся, будто звук отчаянья — эту песню ты слышишь…

Когда же ты раскроешь все тайны?

Я прошу, передвинь немного стрелочку таймера

Только шум от часов не дает все продумать детально

Все сложнее писать и меня так давят дедлайны!

Но подожду…

Когда придет успех — я не знаю, но подожду

Когда я полюблю — я не знаю, но подожду

Когда я все пойму — я не знаю, но подожду

И когда я умру — не знаю, но все-таки подожду

Жодне питання, на жаль, не вирішене

І за вікнами ховаємося від світу, як за гратами

В хмарах перелітні птахи знову заспівають приречено

Сонату про те, що все колись стає чорним

А білі смуги на шосе, як розділовий знак

І там де захід сонця і світанок ми застрягли

Між двох доріг і за дверями воріт не знайшли нічого

Що нитки життя зможе сплести в вузлик знову!

І нас рве на шматки

І я старався не губитися, але зник, ти пробач

Моя стежка позаду, і я злетів на узбіччя

Адже дивився в порожнечу так довго і зосереджено

Вибач, часу немає, часу замало, час зник

І все, весь час йде не за планом

Час диктує закон і час стирає в пісок

І час лише обіцяє, але зробити краще ніяк не змогло

Кричимо, що нам начхати, але прискорившись

Ми робимо все для того, щоб застрибнути в палаючий потяг

Так лиш не померти би ніким і не стати нелюбимим,

Але кожної миті в цьому світі, начебто сталь гільйотини

Холод металу, що цілує плечі

І життя клинок нещадний і так бездоганний

І прошу, часу хоч трохи віддай мені

І я молодий, але так тиснуть звідусіль дедлайни,

Але чому?

Коли прийде успіх — я не знаю, але зачекаю

Коли я полюблю — я не знаю, але зачекаю

Коли я все зрозумію — я не знаю, але зачекаю

І коли я помру — не знаю, але все-таки зачекаю

Коли ж ти розкриєш усі таємниці?

Я прошу, пересунь трохи стрілочку таймера,

А тільки шум від годин не дає все продумати детально

Все складніше писати і мене так тиснуть дедлайни!

Але зачекаю, коли ти розкриєш всі таємниці

І я прошу, пересунь трохи стрілочку таймера,

А тільки шум від годин не дає все продумати детально

Все складніше писати і мене так тиснуть дедлайни,

Але зачекаю, коли ти розкриєш всі таємниці

І я прошу, пересунь трохи стрілочку таймера,

А тільки шум від годин не дає все продумати детально

Все складніше писати і мене так тиснуть дедлайни

Але зачекаю

Коли прийде успіх — я не знаю, але зачекаю

Коли я полюблю — я не знаю, але зачекаю

Коли я все зрозумію — я не знаю, але зачекаю

І коли я помру — не знаю, але все-таки зачекаю

Немає відповіді на стільки питань, і

Прив'яжи мене тут найміцнішими тросами

Мене забирає течія в нікуди!

Я 20 років живу, але що що шукаю, ніде так і не бачив!

Покажи мені, де злітна смуга

Треба якось жити, але пробач мені, я втомився

Зупини цей світ на хвилину і подай мені руку;

І не дай як їм без кінця потонути тут ніколи!

Немає відповіді на стільки питань, і

Прив'яжи мене тут найміцнішими тросами

Мене забирає течія в нікуди!

Я 20 років живу, але що що шукаю, ніде так і не бачив!

Покажи мені, де злітна смуга

Треба якось жити, але пробач мені, я втомився

Зупини цей світ на хвилину і подай мені руку

І не дай як їм без кінця потонути тут ніколи!

Через провулки, квартали по містах

Як у тій самій пісні, що розбилася навпіл

Мій голос знову пролітає між мокрих дахів

Рознісши, мов звук розпачу

Цю пісню ти чуєш, десь там

Через провулки, квартали по містах

Як у тій самій пісні, що розбилася навпіл

Мій голос знову пролітає між мокрих дахів

Рознісши, мов звук розпачу — цю пісню ти чуєш…

І немає відповіді на стільки питань, і

Прив'яжи мене тут найміцнішими тросами

Мене забирає течія в нікуди!

Я 20 років живу, але що що шукаю, ніде так і не бачив!

Через провулки, квартали по містах

Як у тій самій пісні, що розбилася навпіл

Мій голос знову пролітає між мокрих дахів

Рознісши, мов звук розпачу — цю пісню ти чуєш…

Покажи мені, де злітна смуга

Треба якось жити, але пробач мені, я втомився

Зупини цей світ на хвилину і подай мені руку;

І не дай як їм без кінця потонути тут,і тоді

Через провулки, квартали по містах

Як у тій самій пісні, що розбилася навпіл

Мій голос знову пролітає між мокрих дахів

Рознісши, мов звук розпачу — цю пісню ти чуєш…

Коли ж ти розкриєш усі таємниці?

Я прошу, пересунь трохи стрілочку таймера

Тільки шум від годин не дає все продумати детально

Все складніше писати і мене так тиснуть дедлайни!

Але зачекаю…

Коли прийде успіх — я не знаю, але зачекаю

Коли я полюблю — я не знаю, але зачекаю

Коли я все зрозумію — я не знаю, але зачекаю

І коли я помру — не знаю, але все-таки зачекаю