Ангелы не летают - pyrokinesis

Через красные колючки дети тянут ручки

К цветам, солнце отключится и спрячется за тучками

Там умирают звёзды не первый раз

Для них скитальцы мы, их дети пальцами

Крошат небо, как пенопласт

Я соблюдаю пост, кормлю демонов в темноте

И наблюдаю рост кокона бабочки в гнойнике

Пожирающий всё бутон мой в уходе дороговат

Так что розы под сапогом украшают дорогу в ад (смекаешь?)

От поломок мой звенит замок, ведь когда-то обещал

Любой ценой хранить огонь зеницы ока

Как итог — я чудовище темноты,

Но на кой тогда мне огонь?

Детям бабочек ближе кокон

(Коль искренность — макияж!)

А действительно правда слепит ли?

На веки лягут тени

Как леди на выпускной.

Ей завладеть

И она смоет всю косметику, так хочется раздеть её

И глубже поставить вопрос эстетики

Будто гнёздышко голубей своё, постелю кровать и спою тебе колыбельную

Мой милый ангел задумался над грешком, а что

Если вырвать себе бы каждое пёрышко?

Дьявол не звенит побрякушками, а ангелы не летают

Они там разбиваются равнодушно

Даже Боги пугаются высоты и коль крылья — мусор

Тогда я набью теми пёрышками подушку

Дьявол не звенит побрякушками, а ангелы не летают

Они там разбиваются равнодушно

Даже Боги пугаются высоты и коль крылья — мусор

Тогда я набью теми пёрышками подушку

Наша Таня громко плачет, не достанет, и воробушек хохочет

Наша Таня уронила в речку мячик, и за это нашей Тане уронил наш ангелочек

На головушку бетонный небосвод, уходит из-под ног

Мать-земля и она девичьи роняет слёзы-семечки

В мёртвую почву, я клянусь!

Им молитвой не помочь, ну и пусть (ну и пусть)

Но я влюблён, несите платье

Ах, какое счастье, гнить в два раза больше

Счастье — гнить вдвоём, так что сыграем свадьбу

Под терновый, под венец, но под ним давно забыл святой отец

Что дьявол не подлец, а продавец

И он даёт лишь то, чего желаешь ты

И он даёт лишь то, чего желаю я

И он даёт лишь то, чего желаем мы вдвоём

Однажды я желал за нас двоих,

Но Кровью Трёх больна святая троица

Дьявол не звенит побрякушками, а ангелы не летают

Они там разбиваются равнодушно

Даже Боги пугаются высоты, и коль крылья — мусор

Тогда я набью теми пёрышками подушку

Дьявол не звенит побрякушками, а ангелы не летают

Они там разбиваются равнодушно

Даже Боги пугаются высоты, и коль крылья — мусор

Тогда я набью теми пёрышками подушку

И лягу спать

Баю-баюшки

Баю-баюшки

Баю-баюшки

Тсс, во мне ребенок, что мешает спать

Растёт, как свет, чтобы рождать теней

Играя, тянет под кровать,

Но злится небо, там вот-вот взойдет

Сатурн, чтобы сожрать детей

Через червоні колючки діти тягнуть ручки

До квітів, сонце відключиться і сховається за хмаринками

Там вмирають зірки не перший раз

Для них мандрівники ми, їхні діти пальцями

Кришать небо, як пінопласт

Я дотримуюсь посту, годую демонів у темряві

І спостерігаю зростання кокона метелика в гнійнику

Пожираючий все бутон мій у догляді дорогуватий

Так що троянди під чоботом прикрашають дорогу в пекло (змієш?)

Від поломок мій дзвенить замок, адже колись обіцяв

Будь-якою ціною зберігати вогонь зіниці ока

Як підсумок — я чудовище темряви,

Але на якій тоді мені вогонь?

Дітям метеликів ближче кокон

(Як щирість — макіяж!)

А? справді правда сліпить?

На віки ляжуть тіні

Як леді на випускній.

Їй заволодіти

І вона змиє всю косметику, так хочеться роздягнути її

І глибше поставити питання естетики

Мов гніздечко голубів своє, постіль ліжко і заспіваю тобі колискову

Мій милий ангел замислився над грішком, а що

Якщо вирвати собі кожну пір'їнку?

Диявол не дзвенить брязкальцями, а ангели не літають

Вони там розбиваються байдуже

Навіть Боги лякаються висоти і коли крила — сміття

Тоді я наб'ю тими пір'ячками подушку

Диявол не дзвенить брязкальцями, а ангели не літають

Вони там розбиваються байдуже

Навіть Боги лякаються висоти і коли крила — сміття

Тоді я наб'ю тими пір'ячками подушку

Наша Таня голосно плаче, не достане, і горобців регоче

Наша Таня впустила в річку м'ячик, і за це нашій Тані впустив наш янголятко

На головушку бетонний хмарочос, йде з-під ніг

Мати-земля і вона дівочі кидає сльози-насіння

У мертвий ґрунт, я клянуся!

Їм молитвою не допомогти, ну і нехай (ну і нехай)

Але я закоханий, несіть сукню

Ах, яке щастя, гнити в два рази більше

Щастя - гнити удвох, так що зіграємо весілля

Під терновий, під вінець, але під ним давно забув святий отець

Що диявол не негідник, а продавець

І він дає лише те, чого бажаєш ти

І він дає лише те, чого бажаю я

І він дає лише те, чого бажаємо ми вдвох

Якось я бажав за нас двох,

Але Кров'ю Трьох хвора свята трійця

Диявол не дзвенить брязкальцями, а ангели не літають

Вони там розбиваються байдуже

Навіть Боги лякаються висоти, і коли крила — сміття

Тоді я наб'ю тими пір'ячками подушку

Диявол не дзвенить брязкальцями, а ангели не літають

Вони там розбиваються байдуже

Навіть Боги лякаються висоти, і коли крила — сміття

Тоді я наб'ю тими пір'ячками подушку

І ляжу спати

Баю-баюшки

Баю-баюшки

Баю-баюшки

Тсс, у мене дитина, що заважає спати

Росте, як світло, щоб народжувати тіней

Граючи, тягне під ліжко,

Але злиться небо, там ось-ось зійде

Сатурн, щоб зжерти дітей