6:05 - Pyhimys, Heikki Kuula

Mun silmäluomet on auki viel aamun puolel

Ja niis on alleviivaus, ku oon kirjottanu huolella

Kaukosäätimellä silmä, jalat tuoleil

Ja korvat kahvikupeil on kuurot kun kuolleilla

Nyt mul on aikaa valita joka sana

Se on luovinta luovuutta luopuu jostain hyvästä

Melkein paras on vaan pelkkä mustevana

Ja siks puristan viel paremmat sanamuodot mun kynästä

Tää on se hetki ku se balanssi on todellista

Ei oo mitään poleemista, mietitään vaan oleellista

Ne pienet omatunto-olennot mun olkapäillä pitää päänsä kii

Vaik kyl mä tykkään niistä molemmista

Tän viileen minuutin mä nään itteni selkeesti

Jalan alla taivas, takaraivos helvetti

Taskus servetti, siihen piirsin puutarhan

Mut skorpionit, varikset ja liskot turmelee mun harhan

Laulun aiheet aina skaalaan laidast laitaan

Taipuu vaikka aamuyöllä kuulen lohdullista haikuu vaan

Aurinko paistaa, helppoo on hymyillä

Viis seittemän viis, on seuraus syillä

Suruaan pikkupoika laulelee

Onnellinen mies ei lauluja tee

Huomenna huonommin, rimmaa paremmin

Huomenna huonommin, rimmaa paremmin

Eilinen ei meiltä minnekään mee

Aika tuli tänne tänään jäädäkseen

Huomenna huonommin, rimmaa paremmin

Huomenna huonommin, rimmaa paremmin

Kuus nolla kolme, mun kynä vielä savuaa

Kuus nolla neljä, maailman krapula katoaa

Kuus nolla viis, puhallan pahan ilman pois

Ja kuus nolla kuus, enää unilaulut soi

Silmät sippaa, kippaa, unis antaa

Päivänjakso kantaa, tauko pitää antaa

Mä nollaan tapahtumat aamul takaperin

Finaalist alkueriin, kudit takas revolveriin

Kuus nolla viis, ei mielessä oo mitään

Posti palaa luukkuun, aurinko laskee takas itään

Kynä pyyhkii pois paperista musteen

Minä ja tyhjä arkki ollaan taas vastatusten

Itken sinne sen, ilmeisen, inhimillisen

Minkä siviilissä miehenä hillitsen

Vaikkei itkut auta levymarkkinoilla

Niin niska sanoo kiitos, kun saan kivet pois mun hartiolta

Koitan maalaa omaa kuvaa kevyesti meikattuna

Mut oon kun Van Gogh korva irti leikattuna

Mut se on vaan puolikuva, varjon puoli

Ei valonpuoli, istu skrivaan, vaik mä tarjoon tuolii

Tää on tekstii siitä, kun tekstii ei tuu

Runonpätkä ajalta, kun runosuoni nukkuu

Nauravat silmät ja naurava suu

Kurkkaa kulissien taakse, kun puheenaihe puuttuu

Suruaan pikkupoika laulelee

Onnellinen mies ei lauluja tee

Huomenna huonommin, rimmaa paremmin

Huomenna huonommin, rimmaa paremmin

Eilinen ei meiltä minnekään mee

Aika tuli tänne tänään jäädäkseen

Huomenna huonommin, rimmaa paremmin

Huomenna huonommin, rimmaa paremmin

Kuus nolla kolme, mun kynä vielä savuaa

Kuus nolla neljä, maailman krapula katoaa

Kuus nolla viis, puhallan pahan ilman pois

Ja kuus nolla kuus, enää unilaulut soi

Kuus nolla kolme, mun kynä vielä savuaa

Kuus nolla neljä, maailman krapula katoaa

Kuus nolla viis, puhallan pahan ilman pois

Ja kuus nolla kuus, enää unilaulut soi

Мої повіки вранці ще відкриті

І тому є підкреслення, яке я написав обережно

Око з пультом, ноги на стільці

А вуха кавових чашок глухі, як мертві

Тепер у мене є час підбирати кожне слово

Це найкреативніша творчість – відмова від чогось хорошого

Майже найкраще – це просто нанесене чорнило

І тому я витискаю з-під пера ще кращі вислови

Це момент, коли баланс реальний

Нічого полемічного, давайте думати про суттєве

Ті маленькі істоти совісті на моїх плечах тримають голови опущеними

Хоча мені вони обоє подобаються

Я бачу себе чітко в ту прохолодну хвилину

Рай під ногами, пекло за головою

Кишенькова серветка, я намалювала на ній сад

Але скорпіони, ворони та ящірки псують мою ілюзію

Сюжети пісні завжди коливаються від крайності до крайності

Вранці я зазвичай чую втішне хайку

Сонце світить, посміхатися легко

П'ять із семи - це наслідок причин

Маленький хлопчик співає про своє горе

Щаслива людина не створює пісень

Завтра гірше, завтра краще

Завтра гірше, завтра краще

Вчора нікуди від нас не дінеться

Сьогодні прийшов час залишитися

Завтра гірше, завтра краще

Завтра гірше, завтра краще

Шість нуль три, моя ручка все ще димить

Шість нуль чотири, світове похмілля зникає

Шість нуль п'ять, я видуваю погане повітря

І шість нуль шість, більше жодної колискової

Очі примружені, примружені, сонні

Період дня зносить, перерву потрібно дати

Я збираюся скинути події назад вранці

Від фіналу до попереднього раунду ви повертаєтеся до револьвера

Шість нуль п'ять, я ні про що не думаю

Пошта повертається в люк, сонце сідає назад на схід

Ручка стирає чорнило з паперу

Я і чиста дошка знову в розбіжності

Я там плачу, очевидно, по-людськи

Який як громадянська людина я стримую

Хоча плач не допомагає ринку звукозапису

Ось так моя шия каже спасибі, коли я знімаю каміння з плеча

Я намагаюся намалювати себе з легким макіяжем

Але я як Ван Гог з відрізаним вухом

Але це лише половина картини, половина тіні

Не світла сторона, сідайте, навіть якщо я пропоную свій стілець

Це текст, коли текст не приходить

Твір поезії з того часу, коли моя поезія спить

Очі, що сміються, і рот, що сміється

Зазирніть за лаштунки, коли немає теми для розмови

Маленький хлопчик співає про своє горе

Щаслива людина не створює пісень

Завтра гірше, завтра краще

Завтра гірше, завтра краще

Вчора нікуди від нас не дінеться

Сьогодні прийшов час залишитися

Завтра гірше, завтра краще

Завтра гірше, завтра краще

Шість нуль три, моя ручка все ще димить

Шість нуль чотири, світове похмілля зникає

Шість нуль п'ять, я видуваю погане повітря

І шість нуль шість, більше жодної колискової

Шість нуль три, моя ручка все ще димить

Шість нуль чотири, світове похмілля зникає

Шість нуль п'ять, я видуваю погане повітря

І шість нуль шість, більше жодної колискової