Angervotien ajattelija - Pyhimys

Mä tulin kunnailta, mannut jäi taa

Suolanen sade kulmat kurtistaa

Ja ku tammen takaa, feromoni, ekstaasi

Näppäilen kieltäni, kitalaki plektrani

Taas kerran sohvalle soikion suljin

Sydämeni sirpaleiden reittiä kuljin

Ja säkäl säpäleistä ehjäksi saan taas

Murran puolet valmiista hedelmävaakaan

Annan sulle painavamman palasen

Paan oikeeseen käteeni vasemman lapasen

Angervotiel en enää yksinkää oo yksin

Ei mul oo yhtään mitään, voinko kanssas jakaa sen?

En omista omaisuuttani, se omistaa mut

Painajaisten rajalla pahimpia on aamut

Se on usvaa, uni on vaan mustaa, kuvitelma on muu

Tunteet, ne on tuskaa

Tyytyväisyys on vaan laskettu onni

Mut rumpufilli rinnassa katkasee sen kompin

Jo unohtunu rytmi herättää zombin

Ajattelijalla toinen aivolohko onkin

Kas, voin kaavani heivata

Neuroosiketjuni keskeltä leikata

Naps, voin haavani teipata

Ei muistilappu rinnas enää tervettä feikata

Tää sama yksiö suurempi on

Nää seinät koitti puristaa must ihmiskuution

Äänettä muodostan huulille huulion

Se hämmästystä kuvaa, nyt myrskytuuli on

Mä ohjaan säätä mun mieleni alalla

Mut tyyntä en toivo vaik sontsa on jo hajalla

Mä otan kaiken vastaan, suu nyt ei mukista

Jos mä alan vapisemaa, tuu ja tukista

Tuikkivat tähdet mua odottaa saa

Kohti meen toista niin porottavaa

Oma aurinko oikee oma opo

Oma ilman omistusta, oma ilman logoo

Oma niinku oman itseni annan

Miehel ei oo maata, meri omistaa rannan

Hiekanmuruilla on yhteinen puu

Metsällä on taivas ja nyt auringolla kuu

Mä istun uupuneena sohvan pohjalla

Mul on outo tunne ettei jotain oo kohdallaan

Mut ehkä kaikki just on kohallaan ja se on outoo

Opeta mua antaa vaan sen kohtalon ohjailla

Samal ikkunalaudalla eri mies

Samalta se näyttää mut tiessään on ies

Se karisteli kivet harteilta pois

Ja lopetti ajattelun, ei se ajattelija muuten ois

Я приїхав з муніципалітетів, мангах залишився

Солоний дощ стискає кути

А за дубом феромон, екстаз

Я друкую язиком, мій піднебіння

Я знову закрив овал на дивані

Я пішов шляхом уламків свого серця

І я знову отримую лайно неушкодженим

Зламую половину готової фруктової луски

Я дам тобі важчий шматок

Я поклав ліву рукавичку в праву руку

Ангервотіель більше не самотній

У мене взагалі нічого немає, можна поділитися з вами?

Я не володію своїм майном, воно володіє мною

На межі кошмарів найгірші ранки

Це туман, мрія лише чорна, уява інша

Емоції, це біль

Задоволення - це просто обчислене щастя

Але філе барабана в його грудях ламає його комп

Вже забутий ритм викликає зомбі

У мислителя є ще один блок мізків

Давай, я можу перетравити свою формулу

Мій неврозний ланцюжок розрізаний посередині

Дрімати, я можу заклеїти свою рану

Жодної липки на грудях більше здорова підробка

Ця ж студія більша

Тут стіни прийшли, щоб стиснути чорний людський куб

Видаю звук до губ

Це здивування, а зараз буря

Я керую погодою в області свого розуму

Але я не сподіваюся заспокоїтися, але лайно вже розкидане

Я все приймаю, мій рот тепер не ганьбить

Якщо почну тремтіти, принеси і підтримай

На мене чекають мерехтливі зірки

Назустріч мені інший так північний олень

Моє сонце - моя власна опора

Власний без власності, свій без логотипу

Скільки віддаю собі

Міель не ооо сушу, море володіє пляжем

Піщана крихта має звичайне дерево

У лісу є небо, а тепер сонце — місяць

Я знесилений сиджу внизу дивана

У мене дивне відчуття, що щось не так

Але, можливо, все просто на місці і це дивно

Навчи мене віддавати, але керувати своєю долею

Різна людина на одному підвіконні

У той же час здається, але на його шляху є ies

Воно струсило каміння зі своїх плечей

І перестав думати, інакше мислителя не буде