Навек - Полина Гагарина

Моя любовь больше, чем то, что ты знаешь о ней.

Моя любовь может рекой разливаться во мне.

И как это больно, когда она тоньше ручья.

Когда я невольна, и одновременно ничья.

Но, если подумать, кого я хочу спасти...

Кого бы взяла я для следующей жизни -

Останешься ты один!

Я не знаю, как с этим быть.

Поздно клясться... Поздно, милый.

Я пытаюсь тебя забыть...

Но, как объяснить неразумному сердцу,

Что бьется оно о закрытую дверь?

Прости меня, навек теперь!

Прости меня, навек теперь!

Прости меня...

Иные заполнят все наши пробелы в судьбе.

Ты только запомни, я не растворилась в тебе.

Но, если подумать, кого я хочу спасти...

Кого бы взяла я для следующей жизни -

Останешься ты один!

Я не знаю, как с этим быть.

Поздно клясться... Поздно, милый.

Я пытаюсь тебя забыть...

Но, как объяснить не разумному сердцу,

Что бьется оно о закрытую дверь?

Прости меня, навек теперь!

Поздно клясться... Поздно, милый.

Я пытаюсь тебя забыть...

Но, как объяснить неразумному сердцу,

Что бьется оно о закрытую дверь?

Прости меня, навек теперь!

Я не знаю, как с этим быть.

Поздно клясться... Поздно, милый.

Я пытаюсь тебя забыть...

Но, как объяснить неразумному сердцу,

Что бьется оно о закрытую дверь?

Прости меня, навек теперь!

Прости меня, навек теперь!

Прости меня...

Моє кохання більше, ніж те, що ти знаєш про нього.

Моє кохання може річкою розливатись у мені.

І як це боляче, коли вона тонша за струмок.

Коли я мимоволі, і водночас нічия.

Але якщо подумати, кого я хочу врятувати...

Кого б взяла я для наступного життя

Ти залишишся один!

Я не знаю, як із цим бути.

Пізно клястись... Пізно, любий.

Я намагаюся тебе забути...

Але, як пояснити нерозумному серцю,

Що б'ється воно про зачинені двері?

Вибач мені, навіки тепер!

Вибач мені, навіки тепер!

Прости мене...

Інші заповнять усі наші прогалини у долі.

Ти тільки запам'ятай, що я не розчинилася в тобі.

Але якщо подумати, кого я хочу врятувати...

Кого б взяла я для наступного життя

Ти залишишся один!

Я не знаю, як із цим бути.

Пізно клястись... Пізно, любий.

Я намагаюся тебе забути...

Але, як пояснити нерозумному серцю,

Що б'ється воно про зачинені двері?

Вибач мені, навіки тепер!

Пізно клястись... Пізно, любий.

Я намагаюся тебе забути...

Але, як пояснити нерозумному серцю,

Що б'ється воно про зачинені двері?

Вибач мені, навіки тепер!

Я не знаю, як із цим бути.

Пізно клястись... Пізно, любий.

Я намагаюся тебе забути...

Але, як пояснити нерозумному серцю,

Що б'ється воно про зачинені двері?

Вибач мені, навіки тепер!

Вибач мені, навіки тепер!

Прости мене...