Armupalavik - Põhja-Tallinn, Artjom Savitski

Leek võib süttida ja kiirelt kustuda

Võime rääkida võime vaikida

Me pole üksinda see paneb meid uskuma

Armupalavik meid kõiki nakatab

Tundsin üht tüdrukut, kes meeldis mulle lõputult

Kuid nii ausaks kui see pilt end ei maalinud sai see lõpuks lõhutud

Ma nii nõutult jäin vaatama ja oma lõugu saand avada

Ja öelda ei jõudnud mis vajan ma nii enne põudu mind tabas maa

Mind rabas ta vaatan ta pilte ja meenutan et nii pagana

Väga tundsin kirge ja mind erutas mingi perutus ta mind erutas

Alati mis siin salata sellest tekkiski mul armupalavik

Siis tundsin külgetõmmet, kuid sinust maaliti mulle

Vaid sünge lõuend pritsiti vaid tühje sülge õuel

Ma olin ülbe õujee, kuid teadsin, et mu põues

Ei ole kivi ja ma teadsin, mida tunnen, õudne

Võis tunduda mu minevik, ma ei jõudnud öelda veel midagi

Ja niisiis mind halba nimekirja lisasid

Kui lõpuks lahti lõin suu, kuigi tahtsin ta ei kuulnd

Mu sõnad suult kaugusesse viis tuul ei muud

Leek võib süttida ja kiirelt kustuda

Võime rääkida võime vaikida

Me pole üksinda see paneb meid uskuma

Armupalavik meid kõiki nakatab

Ma olin ka siin ükskord haigelt kinni ühes plikas

Tegelt ta ise alustas ja sellega ei läindki pikalt

Kõik meeldis algul sain kõik nagu harjund

Kurat ma ei saand arugi kui olin juba armund

Kiindusin kinni, kui saan ma otsale

Kuid ma ei teadnud, et ta on orav, hüppab oksalt oksale

Ja oligi käest läind, kuid mu pea oli teda täis

Head asjad kaua ei kesta, nii ma olen näind

Ta mängis nii hästi, ma ei osand arvata

Ei pidand vajalikuks kõike taga valvata

Seest kripeldas, liiga hea, et olla päris

Püüdsin mõtted mujale, kuid seest see ikka näris

Nii ta läks ja võttis ingel kaasa tüki minust

Nüüd teen järgi mõteldes, sest plussist mitu miinust

Ta tegi must mehe, kelleks poleks tahtnud saada

Närvihaigeid hulle ei usalda, kui tagasi vaatan

Leek võib süttida ja kiirelt kustuda

Võime rääkida võime vaikida

Me pole üksinda see paneb meid uskuma

Armupalavik meid kõiki nakatab

Ta seal seisis, piltilus kataloog

Tema nimel võitlus pole niisama matadoor

Nime ma ei teadnud, elas kõrvalmajas

Veidike psyco, selle pand kõrvataha

Ja märganud olen, et ta on paralt parajane

Minu süda külm, aga nii salajane

Tal oma plaanid, oma elu, oma klemm

Olen võõras nina temale, ei ole oma vend

Neiu võiks olla mulle kui amigo

Homme juba natuke rohkem kui amigo

Tookord temaga ei suhelnud julgemalt

Kuule, mis on su number ja kuidas sul kulgend

Aga kord on nähtud juba, rong on läinud

Oli võimalus hiljem, olen vaid kord veel näinud

Siiani jahivad teda mööduvad pilgud

On lööduna pingil, aga hoiavad hirmul

Leek võib süttida ja kiirelt kustuda

Võime rääkida võime vaikida

Me pole üksinda see paneb meid uskuma

Armupalavik meid kõiki nakatab

Leek võib süttida ja kiirelt kustuda

Võime rääkida võime vaikida

Me pole üksinda see paneb meid uskuma

Armupalavik meid kõiki nakatab

Полум'я може спалахнути і швидко згаснути

Ми можемо говорити, можемо мовчати

Ми не самотні, це змушує нас вірити

Лихоманка кохання вражає всіх нас

Я знав дівчину, яка мені безмежно подобалася

Але незважаючи на те, що картина не була чесною, вона врешті-решт зламалася

Я так дивився і відкрив підборіддя

І я не міг сказати, що мені потрібно, тому до того, як посуха вдарила мене на землю

Мене вразили його фотографії, і я пам’ятаю те пекло

Я був дуже пристрасний, і я був схвильований

Завжди секрет, що у мене гарячка кохання

Тоді я відчув притягнення, але ти був намальований для мене

Тільки похмуре полотно бризкало лише на порожню слину на подвір’ї

На подвір’ї я був зарозумілий, але знав, що це в моїй щоці

Камені немає, і я знав, як мені страшно

Можливо, це здавалося моїм минулим, я не міг сказати нічого іншого

І ось ви додали мене до поганого списку

Коли я нарешті відкрив рот, я не хотів цього чути

Мої слова з уст у далечінь шлях вітер не змінюється

Полум'я може спалахнути і швидко згаснути

Ми можемо говорити, можемо мовчати

Ми не самотні, це змушує нас вірити

Лихоманка кохання вражає всіх нас

Я колись хворів тут, у щілині

Насправді він почав сам і це не займе багато часу

Все, що мені подобалося спочатку, увійшло в звичку

Блін, я не розумію, чи був я вже закоханий

Я застряг, коли вибіг

Але я не знав, що він білка, він стрибає з гілки на гілку

І він пішов, але моя голова була повна ним

Я бачу, що добрі речі довго не тривають

Він так добре грав, я не можу вгадати

Я не вважаю за потрібне все охороняти

Нацарапаний всередині, занадто добре, щоб бути справжнім

Я спробував свої думки в іншому місці, але всередині він все ще жував

Тож він пішов і взяв зі мною ангела

Зараз думаю про це, бо є кілька недоліків

Він зробив чорношкірою людиною, якою не хотів бути

Я не довіряю нервовим людям, коли озираюся назад

Полум'я може спалахнути і швидко згаснути

Ми можемо говорити, можемо мовчати

Ми не самотні, це змушує нас вірити

Лихоманка кохання вражає всіх нас

Він стояв там, ілюстративний каталог

Боротися для нього – це не так вже й матадор

Я не знав імені, жив по сусідству

Трохи психа, це гроші за вухо

І я помітив, що він правий

Моє серце холодне, але таке таємне

У нього свої плани, своє життя, свій термінал

Я йому чужий, а не брат

Дівчина могла б бути мною як аміго

Завтра трохи більше, ніж amigo

Сміливіше він тоді не спілкувався

Гей, який твій номер і як справи?

Але коли побачили, то поїзд пішов

Пізніше був шанс, я його бачив лише раз

На нього досі полюють побіжні погляди

Він прибитий до лави, але боїться

Полум'я може спалахнути і швидко згаснути

Ми можемо говорити, можемо мовчати

Ми не самотні, це змушує нас вірити

Лихоманка кохання вражає всіх нас

Полум'я може спалахнути і швидко згаснути

Ми можемо говорити, можемо мовчати

Ми не самотні, це змушує нас вірити

Лихоманка кохання вражає всіх нас