Plaisirs dénudés - Pierre Lapointe

Je sais que, comme les autres, tu ne resteras pas

Je sais que, toi aussi, tu partiras

Mais quand même cette fois

J’espère

C’est pourquoi j’ai gardé au fond de mon cœur une lueur d’espoir

En ton honneur

Car il y a déjà longtemps que je monte

Vers le haut des murs du malheur

Que je tombe, je tombe en essayant d’aspirer le bonheur

Celui que j’ai laissé trop souvent

Celui que j’ai brûlé de mes 20 ans

En me disant, comme un pauvre imbécile:

«Demain, je serai bien plus heureux demain "

Et je donne des noms au Soleil, à la Lune

En espérant que demain plaisirs dénudés,

Regards frissonnants reviendront pour m’habiter

Pour alléger la lourdeur des jours à traîner

Et je danse, je danse sur les mêmes rythmes barbares

Et je pleure, je pleure en m’assurant qu’il est déjà trop tard

Trop tard pour le bonheur éternel

Trop tard pour le grand pays des merveilles

En me répétant, comme un pauvre imbécile:

«Demain, je serai bien plus heureux «.

Я знаю, що ти, як і інші, не залишишся

Я знаю, що ти теж підеш

Але все ж цього разу

я сподіваюсь

Тому глибоко в серці я зберіг проблиск надії

На вашу честь

Бо я вже давно катаюся

Вгору по стінах горя

Що я падаю, я падаю, намагаючись смоктати щастя

Той, який я занадто часто залишав

Той, який я спалив, коли мені було 20

Кажу собі, як бідний дурень:

«Завтра я буду набагато щасливішим завтра»

І я даю імена Сонцю, Місяцю

Сподіваючись, що завтра принесе задоволення,

Тремтячі погляди повернуться, щоб оселитися в мені

Щоб полегшити тяжкість тягнення днів

І я танцюю, я танцюю під ті самі варварські ритми

І я плачу, плачу, переконавшись, що вже пізно

Занадто пізно для вічного щастя

Занадто пізно для великої країни чудес

Повторюю собі, як бідний дурень:

«Завтра я буду набагато щасливішим».