Qu'il est honteux d'être humain - Pierre Lapointe

Les animaux que nous sommes

Restent faibles et éphémères

En nous cette idée raisonne

Qu’il est honteux d'être humain

Toutes les étoiles

Se moquent de nous

Plus elles brillent plus on a mal

Qu’il est honteux d'être humain

On s’accroche à un amour

Pour tromper nos solitudes

Mais le bonheur reste sourd

Qu’il est honteux d'être humain

Et les nuages

Viennent nous gaver

De larmes et de mirages

Qu’il est honteux d'être humain

Parfois une jolie joie

Un moment de douce folie

Puis elle revient cette voix

Qu’il est honteux d'être humain

Et quand la Terre

Tremble sous nos pieds

C’est qu’elle crie pour nous faire taire

Qu’il est honteux d'être humain

On cherche les yeux fermés

Les arbres de notre enfance

On peut lire sur nos fronts ridés

Qu’il est honteux d'être humain

Nos aïeux qui dorment

Dans l’autre monde

Chantent à l’unisson le destin de l’homme

Nos aïeux qui dorment

Dans l’au-delà

Chantent sans cesse en chœur cette ritournelle

Qu’il est honteux d'être humain

Qu’il est honteux d'être humain

Тварини, якими ми є

Залишайтеся слабкими і ефемерними

У нас ця ідея резонує

Соромно бути людиною

всі зірки

Смійся з нас

Чим більше вони сяють, тим більше боляче

Соромно бути людиною

Ми чіпляємося за кохання

Щоб обдурити нашу самотність

Але щастя залишається глухим

Соромно бути людиною

І хмари

приходь набивати нас

Від сліз і міражів

Соромно бути людиною

Іноді приємна радість

Мить солодкого божевілля

Потім вона повертається тим голосом

Соромно бути людиною

І коли Земля

Тремтить під ногами

Це вона кричить, щоб змусити нас мовчати

Соромно бути людиною

Шукаємо із закритими очима

Дерева нашого дитинства

Ми можемо читати на наших зморшкуватих лобах

Соромно бути людиною

Наші сплячі предки

На тому світі

Співайте в унісон людську долю

Наші сплячі предки

У потойбічному світі

Співайте невпинно хором цей приспів

Соромно бути людиною

Соромно бути людиною