Les remords ont faim - Pierre Lapointe

J’aimerais tant briser vos rêves

Vous détruire à grands coups de rire

Vous piétiner comme un taureau

Comme un taureau enragé

Un jour j’irai marier mes vices

À ceux des dieux rois des malices

Pour vous tuer à coup de couteau

À coups de couteau passionnés

Tout ça sans votre permission

Sans même vous demander pardon

J’ai surestimé vos cris

J’ai sous-estimé mes envies

J’ai surestimé mes torts

J’ai sous-estimé le décor

Et depuis, les remords viennent manger mon corps

J’aurais préféré marcher

Sur des chemins déjà pavés

J’aurais préféré jouer

À un jeu où je pouvais gagner

Mais toujours, les remords viennent manger mon corps

J’ai beau adorer vous détester

J’ai beau adorer vous lapider

J’ai beau adorer l’odeur de votre corps à demi brûlé

Toujours et encore les remords

Viennent manger mon corps

J’irai seul dans ma maison dorée

Pour y lécher l'écorce des pommiers

Oublier tous ces moments passés

À vouloir vous arracher un sourire trop cher payé

Et peut-être que ce jour les remords cesseront de manger mon corps

(Merci à Mathieu Beaudin pour cettes paroles)

Я б так хотів зламати твої мрії

Знищить вас сміхом

Топчуть вас, як бика

Як розлючений бик

Одного дня я одружуся зі своїми пороками

До тих богів, царів пустощів

Заколоти вас до смерті

Пристрасними ножовими ударами

Все це без вашого дозволу

Навіть не попросивши у вас вибачення

Я переоцінив твої крики

Я недооцінив свої бажання

Я переоцінив свої помилки

Я недооцінив декор

І відтоді докори сумління поїдають моє тіло

Я б волів пішки пішки

На вже прокладених доріжках

Я б волів пограти

До гри, де я міг би виграти

Але все одно докори сумління з’їдають моє тіло

Я люблю тебе ненавидіти

Я люблю забивати вас камінням

Я люблю запах твого напівспаленого тіла

Знову і знову каяття

Приходь з'їсти моє тіло

Я піду один до свого золотого дому

Облизати там кору яблунь

Забудьте всі ті минулі часи

Бажання вирвати з вас занадто дорогу посмішку

І, можливо, колись докори сумління перестануть їсти моє тіло

(Дякую Матьє Бодену за ці тексти)